Як не стати рабом у 21 столітті: мінімальний пакет безпеки

366 0

Бажаючи вільно подорожувати, працевлаштуватися за кордоном, варто подбати про власну безпеку. Адже у 21 столітті трапляються випадки потрапляння людей у рабство.

 Уявляєте собі картинку: заходите до супермаркету, підходите до прилавку, а там… люди, обернені пластиковою упаковкою, із цінником, вказанням  можливих варіантів реалізації. Трохи моторошна картинка. Але й реальна.

Кожен із нас, бажаючи самореалізації та забезпеченням певних потреб так чи інак продає свої вміння й навики. Але буває, що не скіли стають предметом торгу, а сама людина. І плететься павутинка модернового рабства.

30 липня, у Всесвітній день протидії торгівлі людьми у Рівному правозахисники влаштовували акцію «Лабіринт можливостей», аби застерегти містян від можливих загроз потрапляння у сучасне рабство.

А кількома днями раніше, 24-26 липня, у Вінниці відбувся тренінг «Як писати про торгівлю людьми без упереджень? Як розробити медіа-проект з теми торгівлі людьми?». Відбувся захід за ініціативи «Української мережі освіти дорослих та розвитку інновацій» («Мережа розвитку») у межах проекту «Інформаційна кампанія для ВПО щодо запобігання торгівлі людьми», який реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Отриману під час навчання інформацію переварювала повільно. Аби писати про деякі соціальні хиби, варто довго вгамовувати емоції. Відверто, рабство у 21 столітті в мене асоціювалося переважно із неможливістю забезпечити базові потреби, працюючи в державному секторі. А проте є ще й гірші варіанти, коли люди, щоб ті потреби забезпечити, погоджуються на сумнівні пропозиції роботи, без жодних гарантій безпеки. Трапляється, що й недосвідчені мандрівники, обирають мало відомі маршрути, чи комусь схочеться романтики й розвіртуалення знайомства за тридев’ять земель. Тоді приспаний інстинкт самозбереженням й брак інформації ведуть у пастку.

За статистикою Міжнародної організації з міграції (МОМ) із 2014 по 2017 роки 60 тис. 900 українців постраждали від торгівлі людьми, а з 1991 по 2017 -  понад 230 тис. Під час тренінгу журналісти зазначали, що цифри не відображають реальної ситуації в регіонах. Адже чимало постраждалих, яких пощастило врятуватися, не бажають звертатися до відповідних служб за допомогою. Тренерка та журналістка Марина Курапцева неодноразово зазначала, що в Україні є прогалина у плані системної фіксації випадків торгівлі людьми. Часто ця тема розвиваєтсья лише на рівні висвітлення резонансних особистих історій, а не системного аналізу причин явища.

Охочих знайти роботу за кордоном в Україні стає дедалі більше. У надії покращити своє матеріальне становище, люди згоджуються на пропозиції нелегального працевлаштування.

Стати рабом можна через брак інформації й усвідомлення того, що про власну безпеку ти маєш турбуватися сам.

Якщо все ж рішення шукати кращої долі кличе в мандри, варто зважити на мінімальні безпекові рекомендації:

  • Особи, яким ви довіряєте, повинні знати чітку інформацію про ваше місцезнаходження (точна адреса, геолокація на фото, номер телефону), а також інформацією про приймаючу особу чи організацію (ПІБ, посада, адреса компанії / проживання ). Також бажано забезпечити зв’язок в обумовлений час. Можна навіть придумати своєрідний пароль, кодове слово, яке означатиме, що вам комфортно, ви в безпеці, або навпаки маєте труднощі.
  • У жодному випадку не давати свої документи стороннім особам, навіть за умови негайного повернення;
  • Якщо ви влаштовуєтеся на роботу, ви маєте це робити офіційно, відповідно до чинного законодавства, можете вимагати видати вам документи про працевлаштування, належно оформлені та підписані потенційним роботодавцем. Копії цих документів ви можете надати особі/особам, який довіряєте
  • Ви повинні мати гарантії того, що у будь-який момент можете розірвати домовленість, якщо вас не влаштовують умови праці, проживання.
  • Діставатися місця потенційного працевлаштування ліпше самостійно, використовуючи публічний транспорт.
  • Якщо ви вирушаєте на територію іншої держави, варто мати інформацію про консульські, дипломатичні установи, офіційні представництва України, в які можна звернутися у випадку потреби.
  • Подбати про мобільний зв’язок у місті/країні вашого перебування. Придбати картку місцевого оператора або налаштувати роумінг.
  • За наявності електронних гаджетів, їх доречно запрограмувати на відстеження вашого місцезнаходження.

Наведені рекомендації не є виключними, це мінімальний перелік правил, якими варто послуговуватися, аби не стати чиєюсь іграшкою.

Світ великий та цікавий, але кожен про себе у ньому дбає сам. Навіть у країнах із сильним та дієвим законодавством трапляються прогалини у захисті громадян.

Коментарі

Залиште вiдповiдь

Читайте також