П’ятеро бійців роти особливого призначення управління МВС «Світязь» загинули ще під Іловайськом на Донеччині.
Усі загиблі були добровольцями. Четверо – з Волинської та один – із Рівненської області.
Олександр Сивий, Максим Ляшук, Олександр Сацюк, ВікторШолуха і Сергій Помінкевич спершу залишилися живими після іловайського котла, але зустріли смерть 29 серпня у «зеленому коридорі», коли разом із добровольчими батальйонами та військовими колоною покидали місце кривавої битви. Згодом встановили і місце їх поховання: невідомі солдати були поховані у Запоріжжі. Однак, завдяки зусиллям близьких вдалося ідентифікувати тіла полеглих бійців. Олександр Сивий ("Док") — з села Боратин Луцького району Волині; Сергій Помінкевич ("Чех") — з села Забороль Луцького району Волині; Віктор Шолуха ("Шериф") - з селища Локачі на Волинському Поліссі; Олександр Сацюк ("Бєлий") — у селі Куснище Любомльського району, на Волинському Поліссі;
Максим Ляшук ("Яр") — з села Острожець Млинівського району на Рівненщині. На сході держави пам’ять бойових побратимів хвилиною мовчання та почесним салютом вшанували колеги зі спецпідрозділу «Світязь», які зараз виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції. А на Волині провести загиблих в останню путь прийшли рідні та близькі, колеги, бойові побратими, представники влади і всі небайдужі волиняни. Відспівали міліціонерів у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, а прощання – на Театральному майдані Луцька.
Командира взводу №2 роти «Світязь» Максима Лящука повезли хоронити на Рівненщину - у село Острожець Млинівського району, де мешкають його дружина та син. Сайт міліції Волині розповів про долю лейтенанта. Спершу, отримавши травму в підрозділі УБОЗ «Сокіл», Лящук проходив довгу реабілітацію, однак здоров’я не дозволяло повноцінно виконувати службові обов’язки. Тому після служби в міліції став вчителем. Любив працювати з дітьми, ходив з ними в походи: Ляшук став одним із перших добровольців, які поповнили лави «Світязя». Його вибір був зважений та рішучий. Він вдруге одягнув міліцейську форму. І в останнє.
Колеги тепер пригадують, що коли бійці проходили підготовку перед від’їздом на схід, «Яр» - саме так вони називали лейтенанта Лящука, ділився своїми знаннями, які отримав за роки служби у міліції. Вчив багатьох елементарних речей – правильно тримати зброю, звільняти захоплені об’єкти, захоплювати заручників. Про сім’ю говорив мало, але із надзвичайною теплотою. Часто переглядав сімейні фото у своєму мобільному телефоні. У Максима залишились дружина та маленький син.