Barkas: великий оптимізм малого бізнесу

3978 0
Сергій, Андрій та Роман

Розповідаючи про своє місто, рівняни сором’язливо додають прикметник «маленьке». Але це звісно ж не означає, що тут не народжуються великі проекти і не втілюються великі мрії. Про одну з них – створення мережі мобільних кав’ярень –в інтерв’ю із засновниками «Barkas» Сергієм Яковишиним, Романом Катеринчиком та Андрієм Суржуком.

ЗГАДАЙ, З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ Сергій: Все почалось у 2009. Ми, троє друзів, закінчили службу у внутрішніх військах. Виникла ідея якогось бізнесу, думали так: «Було б класно на автомобілі готувати каву». Забиваю те все в Google і бачу, що в Києві це вже давно працює, а у нас навіть близького такого нема. Роман: А тоді ми почали ділитись цим зі своїми знайомим, друзями, мовляв, у нас є ідея зробити таке й таке. Всі в один голос говорили: «У вас нічого не вийде, це дурна ідея, такого у Рівному не може бути… Сергій: Нас «віддинамили» всі, в тому числі близькі, які мали стати інвесторами, бо ми були голі й босі. І чим це все закінчилось? Ми всі познаходили собі «нормальні» роботи. РЕСТАРТ Роман: Але у 2015 році 1 травня ми поставили першу кав’ярню на базі автомобіля «Таврія Пікап». Що змінилось? Сергій пішов працювати баристом в подібну мобільну кав’ярню. Ми зрозуміли, як це працює зсередини і це виявилось не так тяжко, як у цьому раніше переконували знайомі. Сергій: «Таврію» ми запустили на вул. Князя Романа, ще через місяць долучився Андрій і ми відкрили велокаву біля кооперативного коледжу.

Поняття, що таке бізнес, що таке кавовий бізнес, ми тоді мали на відсотків 10 зі 100

Самі готували напої, по черзі: півдня на одній точці, півдня – на іншій. Напрацювались так, що все аж набридло, літо підходило до кінця, а ми не знали, що робити з тим велосипедом взимку… Роман: Подумали, що треба шукати якийсь бус або відкривати приміщення, або переробляти це все у якусь закриту кав’ярню, де можна було б готувати каву всередині. ВІД ІДЕЇ ДО БРЕНДУ Сергій: Але якщо робити, то щось таке, не схоже на все інше. У голові звучало: «Було б класно на якомусь незвичному автомобілі, можливо, колишньому…». А одного вечора Роман мені скинув фото машин, серед яких була марки «Баркасу», і ми зрозуміли – це те, що треба.

Баркас

Андрій: Перша машина була куплена в Кременці. Ми приїхали, подивились її і зовсім не розуміли, що з цим усім робити. Випили кави, ще трохи походили і таки вернулись та купили той «Баркас». На ньому ж і поїхали у Рівне. Дорога зайняла півдня – ми зупинялись на всіх заправках, бо бензин виливався, все скрипіло, свистіло, пихтіло, гуділо – зате коли в’їжджали у місто, нас всі чули (сміється – Авт.). Спочатку навіть хотіли самі її обшивати. Але на цьому етапі нам здорово допоміг Ромин тато. Це люди, які займаються у Рівному обшивкою, реставрацією ретромобілів – саме вони внесли левову частку у те, чим зараз є «Баркас». Ми моделювали ситуацію, а вони вже втілювали наші фантазії у життя. Першу машину ми обшивали шість місяців. Зараз, для порівняння, в місяць ми готуємо п’ять машин. А ще був момент: вирішили зробити автомобіль з гарним дизайном. Знову ж таки прийшли до знайомого, який, в свою чергу, знайшов нам еарографа – так розмалювали машину кольоровими полосами. Після цього зрозуміли, що всі «Баркаси» будуть в такому стилі: різні кольори, але концепція тільки така. ПРИНЦИПИ Сергій: Фінанси, кошти, дохід – на першому місці для багатьох підприємців. Ми, як би це пафосно не звучало, для початку все робимо чесно. Відносимось до всіх людей так, як хочемо, щоб ставились до нас.

Ми наслідували світову компанію «Старбакс». Вона заполонила пів-Америки, а ми хочемо заполонити всю Україну

Роман: Це була ідея, яку було цікаво втілити в життя. Андрій: А якщо ще з цього можна заробляти гроші, то чому б і ні? Коли все вклалося в концепцію, воно почало приносити плоди. Ми вкладали туди ресурси, фінанси, ідеї, працю, час, а результат – безсумнівний розвиток, рух вперед і якісь прибутки. Сказати, коли бізнес став на ноги – це поняття відносне. Коли ми почали заробляти стільки, як на інших роботах, з яких ми пішли, пройшов приблизно рік. Цей період ми працювали на ентузіазмі. Це як копати картоплю – нагнули спини, робимо-робимо, а потім піднімаємо голову і бачимо, що позаду ого скільки зроблено. Роман: Ми позичали кошти, були в боргу і навіть не знали, чим будемо віддавати. Андрій: Не було в нас такого, що є пачка грошей і ми думали, «де б це робити бізнес».

Були просто помисли, як би добитись якогось успіху, заробляти гроші, але основна ідея – як можна було б працювати так, щоб заробляти достатню кількість коштів і це було б чесно

. У рамках закону, нікого не обдурюючи, а про чесність один з одним взагалі мовчу. До сьогодні в законодавчому полі немає норм, які регулюють роботу мобільних кав’ярень, але у нас працюють люди, ми даємо їм заробітну плату, платимо податки. Тих 25 людей, які у нас працюють, не стоять на біржі праці, не використовують гроші з місцевого бюджету. Плюс, наші баристи, окрім зарплати, отримують навчання. Ми надаємо перевагу людям без досвіду роботи у цій сфері. Ми задали собі питання: а що буде, якщо у нас нічого не вийде? Борги? Та це просто борги. Кілька тисяч доларів – не та сума, щоб відмовитись від ймовірного успіху. Сергій: Ви нас зараз запитуєте про ризики, а ми про це тоді навіть не задумувались. Ми – ті люди, які кажуть, що склянка води наполовину повна. Це, мабуть, звучить надто оптимістично, але такий підхід допомагає нам у житті. КОМАНДА Андрій: Люди, які знайомляться з нами, кажуть, що ми абсолютно різні. Сергій: Спочатку все робили разом, потім ділили обов’язки, а дійшли до тієї моделі, що зараз у нас на офісі круглий стіл. Ми сідаємо і домовляємось до єдиного рішення. ХЕЛОУ, ГУГЛ Роман: З самого початку багато людей питали, що це за бізнес, як займатись кавою. Ми були відкритими, нічого не приховували, ділились думками, якщо нас запитували. Одного разу один хлопець сказав: «Я хочу мати такий автомобіль, як у вас». Ми відповіли: «Окей». І знову нове для нас слово «франшиза», то що ж – «Хелоу, гугл». Тренінги, вебінари, ютуб, статті – почали вчити, що таке франчайзинг. Але фішка в тому, що ми сказали «так», коли ще не знали, як це має працювати.

Самі собі створюємо незручні ситуації і даємо чарівний пендель

У цьому процесі ми зрозуміли, що для бізнесу важлива стандартизація, що має бути торгова марка. І знову нове слово – «патент», десь ми його чули… Думали, що це має бути дуже тяжко, за межами розумного. Тоді знайомий юрист запропонував допомоги і зайнявся цими справами. Коли заглиблюватись у ці документи – там дуже багато писанини: інтер’єр, екстер’єр, логотип і т.д. Андрій: Описали концепцію бізнесу, починаючи із зовнішнього вигляду автомобіля, закінчуючи тим, які мають бути пакети для сміття. Стандарт відчинення кав’ярні, закриття, чистоти, посадові інструкції – все вклалось в книжечку. Як показує практика, ця книжка дорого коштує: можна дивитись ютуб, читати в інтернеті, але щоб дійти до того, що ми написали, треба було проробити колосальну роботу.

Зараз у нас своїх 7 автомобілів, а франшизних – понад 30. «Баркаси» є у Хмельницькій області, Львівській, на Волині, Рівненщині і навіть у селах.

Роман: За два роки, скільки ми існуємо, вже вийшли на те, що готуємо бізнес під ключ: домовляємось про терміни і видаємо автомобіль, який готовий одразу працювати. Пропонуємо два пакети, які, залежно від «начинки», впливають на вартість франшизи та щомісячне роялті. А ще людина отримує те, до чого ми найдовше йшли, – навчання кавовому бізнесу, фінансової грамотності, роботу з персоналом. Обов’язково надалі ми здійснюємо контроль дотримання наших стандартів. ЛАЙФХАКИ Роман: Чесний бізнес можна зробити будь-де, єдине, щоб була ціль, мета – і йти до цього. Андрій: І щоб менше було фраз «а якщо…». Немає такого слова! У процесі роботи такі ситуації будуть виникати, але з ними можна впоратись. На все говоріть «так» і вирішуйте по совісті. Ми завжди хочемо поступити по-чесному, справедливо, навіть якщо це десь в збиток. Цікаво, що після такого, дивним чином, з’являються можливості, які приносять несподівані фінансові доходи. Сергій: Бізнес не тільки зав'язаний на фінансах. Нам дуже часто зустрічаються люди, які несуть набагато більше цінностей, ніж гроші. Роман: Зараз, коли ми задумуємо щось нове, а нам знову кажуть: «Це не піде, це не для Рівного,» - це сигнал, що саме так і треба робити. Бо уже був випадок, коли ми послухали людей і відклали все надовго.

Багато підприємців, коли розпочинають свою діяльність, роблять ту помилку, яку зробили ми: послухали інших, які казали, що нічого не вийде.

Потім до нас дійшло: якщо вирішили – починаймо. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Сергій: Ці слова, здається, належать Кузьмі: «Благодійність закінчується там, де вмикаються камери». Тому все, що ми робимо, лишається між нами і тими людьми. КОНКУРЕНЦІЯ Андрій: У нас немає такого слова, як «конкурент», у нас є «колеги». Ми ж ідемо до однієї цілі, але ми всі виділяємось. Ми виділились автомобілем, ми виділились меню. Роман: Якщо до нас завтра прийде людина і скаже: «Хлопці, я купив «Таврію» і хочу варити каву. Що мені робити?» - ми не будемо скупитись і закриватись в собі, бо самі колись були такими й можемо порадити, на які граблі людина може наступити, на що потрібно звернути увагу. Консультації – те, чого нам не шкода. Хоче поставити машину поряд – хай ставить, а ми будемо робити ще краще меню, ще кращі напої.

Баркас

SELFMADE Сергій: Ми самі пишемо сценарій свого життя, тому шукати винних у тому, що ти не задоволений собою, не вважаєш себе успішним, реалізованим – це як звинувачувати когось у тому, що ти допустив помилки в тексті, який сам же написав. Все, як у школі. Але все ж якщо хочеш побачити винного, підійди до дзеркала, подивися йому в очі і постав своє запитання... Далі все залежить від отриманої відповіді. Звинувачувати когось можна вічно, марнуючи при цьому своє життя. То, може, краще розтратити його, досягаючи успіху?! ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БІЗНЕСУ Роман: Чи легко бути підприємцем в Україні? Відносно легко, незважаючи на те, що податкова система не найкращим чином підлаштована під молодих підприємців. Сергій: Роздумуючи над тим, яких змін хотів я би на державному чи то міському рівні, дійшов до висновку, що... ніяких! Спершу треба змінитися суспільству, лише після цього можна вимагати щось від держави.

На місцевому рівні потрібно ні багато, ні мало, а лояльне сприяння розвитку малого бізнесу.

Кожен підприємець має створювати, а не чекати змін. Андрій: Допомогти розвитку дрібного підприємництва, на мою думку, могло б створення асоціації підприємців на локальному рівні. Добре, якби така асоціація мала представництво в міській раді, де б відстоювала інтереси, потреби малого і середнього бізнесу, які на сьогоднішній день не є регульовані законом. Друге, про що хочеться мріяти, – створення та впровадження спрощеної системи оподаткування. І третє – добре б запровадили таку практику, коли інвестором проектів малого бізнесу виступає міська рада, тобто бере безпосередню участь в їх реалізації, стає співучасником, донором і, зрештою, партнером.

Ірина МИХАЛЕВИЧ. Публікація підготовлена в рамках просвітницько-мотиваційно-антипопулістичного проекту "Економіка.rv", ініційованого громадською організацією "Рівненський центр "Соціальне партнерство" для інформаційної підтримки позитивних економічних перетворень на Рівненщині.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також