Третій тиждень рівненська родина підприємців Сидорчуків — у центрі жвавого обговорення. Тетяна та Роман — досить відомі у Рівному завдяки свої активній громадській діяльності, тож новина, що взяли участь у проекті «Міняю жінку», змусила багатьох рівнян чи не вперше переглянути цю передачу. І у багатьох перегляд викликав суперечливі почуття.
Думки глядачів розділилися: для одних родина Сидорчуків, що виховує чотирьох синів, — зразкова: сильний та авторитарний тато, який дбає про матеріальне становище сім’ї, та лагідна мама, яка повністю перебрала на себе усі домашні клопоти. Втім, інші в образі Романа побачили домашнього тирана, якому дружина приносить щоранку каву в ліжко і який змусив чужу жінку мити підлогу в супермаркеті, щоб заробити гроші на шматок м’яса. Родина Сидорчуків у проекті обмінювалася із молодою сім’єю із Кривого Рогу. Тамтешні Аня та Ігор мають двох дітей та кардинально відрізняються від рівнян, на чому, очевидно, і намагалися зіграти продюсери. Голова у сімействі — Аня. Чоловік, який працює охоронцем, перебрав на себе левову частку хатніх обов’язків, а діти, як випливає із сюжету, ростуть без потрібної батьківської любові та достатку. За умовами контракту родинам рік не можна було говорити про деталі участі у проекті. Інакше — кілька десятків тисяч штрафу (до речі, під час зйомок родинам було заборонено комунікувати. За використання телефону та Інтернету передбачалося 30 грн. «штрафу»). Знімалися для передачі ще у січні, проте тільки у грудні сюжет випустили в ефір. Дія контракту завершилася, тож Сидорчуки охоче розповідають про те, що залишилося за кадром. За їхніми словами, всі жахи, які довелося пережити під час обміну, із передачі завбачливо викинули. — З чоловіком сім років зустрічалися, десять одружені. Ми активні люди, проте час від часу нам потрібно робити якийсь контрольований стрес. Участь у програмі була для нас авантюрою: нові люди, нові знайомства, нове середовище. Ми заповнили анкету на сайті проекту. Наступного дня перетелефонував кастинговий менеджер і три години проводив Skype-співбесіду, - розповідає Тетяна. — Я — не авторитарний, але люблю, щоб вдома був лад. У нас — четверо дітей і усі хлопці, які шукають будь-яку можливість, щоб вилізти на шию і спустити ноги. Анатолій Єрема, шеф-редактор проекту «Міняю жінку», написав нам, що все було дуже толково, гарно і що ми — кайфові, — зазначає Роман. –Знімальна група приходила о шостій ранку і була до 20?ї вечора. Відчуття спокою не було взагалі. Але таке і потрібно було, бо за цей час дуже засумував за дружиною. У передачі не показали і третини відзнятого. Як нормальні західняки, ми готувалися. Перш за все, зробили ремонт у хаті. Нам заплатили за участь у проекті 8 тисяч гривень. А ми тільки 15 тисяч вклали у ремонт. За півгодини до приїзду знімальної групи ще лампи довкручували. За словами Тетяни, до приїзду чужих людей родина готувалася якнайкраще, навіть допомагали друзі, тож коли потрапила у Кривий Ріг, була неприємно вражена. — Було відчуття, що у квартирі місяць ніхто не замітав, — розповідає Тетяна. — У сюжеті весь жах того житла заретушували, фактично реально показали лише одну ванну, хоча і її вистачило, щоб усі за серце хапалися. Писали обурливо у коментарях, що я фукала, що тільки один борщ наварено. Я не через борщ бридилася, а від каструлі, до якої руки прилипали. Там усе таке було. Знімальна група забирала мене у готель митися, бо весь жах ванни не передати. Там було страшно за щось взятися. Побачивши це все першого дня, почала плакати. Не тому, що мені тиждень там потрібно було жити, а тому, що розуміла: до мене додому поїхала жінка, яка так живе. У мене склалося враження, що це може бути наркоманка. Але у сюжеті все дуже облагородили. На круглому столі Аня сказала, що цілий день до нашого приїзду вона прибирала кухню. То мені вже страшно уявити, що було доти. — Дружина потім розповідала про консервацію, що була у квартирі, — додає Роман. — У банці зірвало кришку, з неї все витекло і на полиці виріс гриб. Можете уявити? Гриб у хаті, де діти! А показали тільки реакцію дружини і її слова про пеніцилін. А смерділо ж як. Аня дуже гарно складає букви у слова, як наші політики. «У нас — перспектива, ми будемо робити це і те…». Але реалії зовсім інші. Під час зйомок передачі ми святкували мій день народження. Прийшли мої куми — всі у вишиванках, пальтах, красиві. Ми пішли у ресторан. Аня прийшла у рейтузах. Її щастя, що цього не показали. А на 12 страв Багатого вечора вона зварила купу рису і поклала на тарілці. Хоча б кетчупом полила чи сосисок туди нарізала. Реально більшість страв зробив наш син Юрій. Ігор, чоловік із Кривого Рогу, за словами Тетяни, у житті також інший, аніж його показали у передачі. — Коли о восьмій вечора знімальна група йшла, він залишав дітей на мене, чужу жінку, та редактора проекту, який ночував зі мною на квартирі, — розповідає Тетяна. — В останній день, коли ми о другій ночі мали виїздити, він пішов і не брав трубку, коли телефонували. Ми не знали, що нам робити з дітьми. У першу ніч лягла спати з Поліною, а вона мене питає: «Мамочка, а що ти вмієш готувати?» (Мамочкою одразу почали мене звати). Кажу, що все, особливо з Інтернетом. А вона мені: «А котлети?». Такий шок у неї був, що вмію і що приготую. Оператор розповідав, що коли я поверталася з ринку і діти почули, що клацнули двері, то побігли, за його словами, як цуценята: «Мамочка, мамочка!». В останній вечір Поліна сиділа у мене на руках і просила: «Мамочка, можна ми поїдемо з тобою і будемо з твоїми дітками жити?». Сльози були у всієї знімальної групи. Ярик тиснувся до моєї руки, коли з ним спала, і питав: «Мамочка, ти нікуди не щезнеш?». У Романа свій погляд на те, чому у родині з Кривого Року саме так: — Проблема Ігоря, як на мене, з дитинства: у нього була сильна мама, викладачка, і вона подавила у ньому чоловіче. Він собі вибрав жінку-диктатора: вона сказала — він викинув сміття, вона сказала — він помив підлогу. Я теж мию посуд, ношу жінці каву у ліжку і запікаю коропів. Але ж не 90% часу цим займатися чоловікові. Кому краще від того, що Ігор покорився Ані? Якби він був щасливим, не бігав би стрес планом скидати, діти були б щасливими. У них одна з трьох кімнат у квартирі порожня. Таня питала, чого вони її не здають, коли бракує грошей. Відповідь: «Нащо? Це ж чужі люди». Йому — 25 років, а він охоронцем працює за 3000 гривень. Авто продав, бо дорого, каже, на роботу було їздити. Та ж ним таксувати можна було б. Багатьох неприємно вразив випадок із супермаркету, коли Роман змусив криворіжанку мити підлогу. Чоловік розповідає, що мили вдвох, проте про вчинок не шкодує: — Перед тим як брати участь у проекті, ми передивилися передачі, бачили реакцію на те, як люди відкривають чужі холодильники і лякаються. Як було виставити Західну Україну у поганому світлі? Ми «заінвестували» у продукти чимало — холодильник був повним до приїзду Ані. Тож коли пішли купувати з нею продукти на борщ, а вона сказала, що грошей із 1300 гривень сімейного бюджету немає, я розсердився. На 12 страв Аня реально тільки кутю купила. Гроші важко заробляти, тож у мене було логічне запитання, де вона їх поділа. Потрібно було якось вирішити проблему і рятувати ситуацію. Я ж чоловік. Коли пішов до адміністрації магазину, у продюсера аж очі загорілися: «Щось твориться». Ті з камерами, як коні, перед нами побігли. Ми вимили підлоги у всьому «Від і до». Я теж мив. Щодо грошей, то потім ми сіли і все розписали з нею. Не вистачало приблизно 700 грн. Каже: поїла хот-дог, попила кави, цигарки купувала… Після зйомок родини ще близько півроку спілкувалися. Сидорчуки навіть збиралися взяти дітей на літні канікули. — Мені їх дуже шкода було, — розповідає Тетяна. — У них було тільки дві книжки, хоча дівчинці вже шість років, а хлопчику чотири. Я брала ті дві пошарпані книжки, сідала з ними і читала. Їм було не важливо, про що там йдеться — їм була важлива моя увага, бо від рідної матері вони її не отримували. Малий сидить постійно у планшеті. Його йому втикнули, аби нікого не чіпав. А Поліна — сама по собі. Для неї було несподіванкою, що про проблему можна зі старшими говорити, що її можуть слухати. У перший день діти пропонували мені йти на кухню «полювати на тараканів». Але брати на канікули передумали, коли Аня зателефонувала і сказала, що хоче їхати до Польщі на заробітки, і просила нас допомогти. Ми як згадали, наскільки діти потребували її уваги, вирішили не брати у цьому участі. — Так не можна ставитися до дітей, — додає Роман. — Ми надіслали книги, колиску. Але які особистості з цих дітей виростуть? Ярика потрібно залюбити — і тоді все буде добре. А так під час передачі він, щоб привернути до себе увагу, оператору з розгону у пах бив головою. За два тижні у нашій родині діти стали б не те що слухняними, їм би було у нас добре: вони б гралися, танцювали. Ми б з них зробили людей. — Роман навчається у Польщі, — доповнює Таня. — І поки його немає, я стараюся все тепло, всю увагу приділити дітям і за нього. Роман постійно на зв’язку — у нас сім’я. А там такого немає. З чоловіком життям ми йдемо разом, разом вирішуємо проблеми. А у сюжеті показали, що він якийсь тиран. Після передачі ми зрозуміли, що просто неймовірно засумували одне за одним. Недоліки, які знаходили досі одне в одному, стали дрібними. Я прокидаюся раніше, бо збираю дітей у дитсадок, але лягаю спати о 22?й. А Роман — о другій ночі, тому і прокидається пізніше. Чоловік мені також каву готує. Принести йому каву у ліжку — приємність. Мені не потрібно, щоб він щодня готував. Він має бути чоловіком: сильним, заробляти гроші. Приготувати я і сама можу, мені приємно це робити. А він мені робить сюрпризи. З таким чоловіком, як Ігор, я б не жила, мені було б нудно і незручно.