Про наймасштабнішу катастрофу в історії залізниці світ зміг здогадатися лише за непрямими ознаками. 22 квітня супутникова зйомка зафіксувала момент, коли північнокорейське містечко Йончхон зникло під клубами чорного диму — на станції зіткнулися два потяги з вибуховими або вогненебезпечними речовинами. Сталося це близько 13 години за місцевим часом. Проте навіть через добу жителі Пхеньяна — столиці Північної Кореї — могли дізнатися про те, що сталося, тільки від західних журналістів. Телебачення Корейської Народної Демократичної Республіки передавало безкінечні репортажі про візит керівника країни Кім Чен Іра в Китай, а міжміський телефонний зв’язок у КНДР був відключений. Як це прийнято в закритих тоталітарних державах, влада намагалася зробити все, щоб приховати від світу чергову техногенну катастрофу.
Проте цього разу масштаби біди не дозволили Північній Кореї зробити так, як завжди. Вибух, що стався під Йончхоном, виявився настільки руйнівним, що влада не змогла обійтися без іноземної допомоги. Перші незалежні оцінки кількості постраждалих надійшли від Червоного Хреста. Джон Сперроу — представник цієї організації в Пекіні — повідомив, що, за попередніми даними, від вибуху загинули 54 особи і постраждали близько 1200. При цьому він підкреслив, що ці цифри, скоріше за все, будуть зростати. Пізніше південнокорейське інформаційне агентство Yonhap повідомило вже про три тисячі постраждалих. Знаходячись по цей бік північнокорейської залізної завіси, ми можемо лише здогадуватися про те, що призвело до такої масштабної катастрофи. Відомо, що неподалік Йончхона вибухнули два вантажні потяги. За даними агентства Yonhap, вони перевозили бензин і скраплений газ, що надходять з Китаю в рамках програми допомоги. У той же час британська корпорація BBC повідомляє про два вагони, наповнених динамітом, і цитує працівника західної гуманітарної організації, який заявив, що подія сталася в той момент, коли вибухові речовини вантажили у вагони. Повідомлення про причини вибуху також суперечливі. За даними більшості інформагентств, поїзди просто зіткнулися. За інформацією BBC, на один із вагонів поїзда впав електричний дріт, а китайське агентство «Сіньхуа» пояснює вибух витоком аміачної селітри. Що б там не було, руйнування, яке спричинив вибух, вражає уяву. Джерела Yonhap всередині Північної Кореї стверджують, що залізнична станція Йончхон і саме місто виглядають так, ніби піддалися масованому бомбардуванню. Уламки поїздів розлетілися в радіусі декількох кілометрів від місця вибуху. За оцінками Червоного Хреста, вибух зруйнував близько 1850 житлових будинків і 12 громадських будівель, включаючи школу. Ще близько шести тисяч будинків сильно пошкоджені. Такий масштаб руйнацій може пояснюватися тим, що в місті, де, за даними веб-сайту ЦРУ, мешкає 130 тисяч людей, розташовані два сховища пального, в яких у результаті вибуху могла розпочатися пожежа. Зрозуміло, що катастрофа залишила безліч північнокорейців без даху над головою. Один із співбесідників кореспондента ВВС, який проживає у Китаї, повідомив після бесіди з північнокорейськими родичами, що жителям Йончхона доводиться будувати укриття із пластику. Крім цього, всім відомо, що медичні служби цієї країни, яка страждає від злиднів, не в змозі забезпечити всіх постраждалих адекватною медичною допомогою. Для цього в них не вистачить ані медикаментів, ані лікарень, ані бригад швидкої допомоги. Що дивовижно, деякі журналісти, які знаходяться у Північній Кореї, не помічають там ознак активізації медичних служб. Кореспонденту ІТАР-ТАРС вдалося опинитися на відстані 15 кілометрів від Йончхона, але він не побачив ані машин швидкої допомоги, ані рятівників, ані міліцейських кордонів. Іноземні кореспонденти в Пхеньяні (куди, через брак великих госпіталів у районі Йончхона, будуть, скоріше за все, направлятися поранені) також з’ясували, що в міські лікарні ніхто із постраждалих не надходив. Яким чином влада Північної Кореї надає допомогу обпаленим і пораненим людям, на даний момент невідомо. Своє сприяння корейцям у ліквідації наслідків запропонував Китай. Лікарі й лікарні в китайському місті Даньдунь, розташованому за 50 кілометрів від Йончхона, прийшли в стан підвищеної готовності. На адресу Північної Кореї надійшла пропозиція переправити поранених у Даньдунь. Як повідомляють офіційні китайські джерела, Пхеньян від цієї пропозиції відмовився (напевне, навіть необхідність у порятунку людей не є підставою для того, щоб дозволити їм перетнути залізну завісу), але попросив направити медичні бригади в Північну Корею. Незабаром із Китаю в Корею прибуде потяг із медикаментами і лікарями. Самі китайці, окрім іншого, стурбовані долею своїх співвітчизників, які знаходилися в пасажирському потязі на станції Йончхон — відомо, що двоє з них загинули і 12 одержали поранення. Крім того, за повідомленнями чиновників ООН, північнокорейська влада погодилася пропустити в район катастрофи гуманітарну комісію, яка оцінить масштаби події і надасть постраждалим допомогу. Працівники ООН приїхали у Йончхон у суботу 24 квітня. Своє сприяння Пхеньяну запропонували ще декілька країн, у тому числі Росія, Австралія, Великобританія і Південна Корея. І хоча влада Північної Кореї не згадує про кількість постраждалих, вона визнає, що не зможе сама впоратися з наслідками і просить допомоги в інших держав і міжнародних організацій. А ось це вже по-справжньому дивно. В основі північнокорейського суспільного устрою лежить ідея «чучхе» — повної самодостатності цієї держави. Довгі роки Північна Корея відмовлялася від будь-яких контактів із Заходом і своїми сусідами з демократичної Південної Кореї. Коли в 1995-1996 роках у Північній Кореї почався голод, Кім Чен Іру знадобилося близько двох років для того, щоб зізнатися, що його країна голодує, і погодитися на одержання гуманітарної допомоги. Таке ставлення до власних проблем є головною ознакою тоталітарної держави. Досить пригадати, як у 1986 році влада СРСР не повідомила громадянам про аварію на Чорнобильській АЕС і як ні в чому не бувало дозволила жителям України і Білорусі вийти на першотравневі демонстрації під радіоактивний дощ, щоб зрозуміти, як зараз живуть корейці.
