Як і в житті інших тварин, у повсякденній практиці людей зміна партнера одночасно зачіпає інтереси трьох різних осіб. Відмінність людей у тому, що одна особа із трьох, як правило, дуже довго залишається не в курсі того, що відбувається. До зради схильні і чоловіки, і жінки. Однак зраджують представники слабкої і сильної статі через різні причини, та й наслідки чоловічих і жіночих зрад не однакові.
Тваринний ген Схильність чоловіків до невірності розвивалася в ході еволюції. У мавпячій зграї виживав найдужчий і талановитий самець, готовий до ризику. Саме його гени зберігалися мавпами-самками з більшою імовірністю і стали у пригоді згодом доісторичним людям, які займалися полюванням. Тепер їхнім нащадкам полювати доводиться все рідше. Хіба що переключатися на «полювання» за жінками. Біологічний сенс жіночої невірності в тому, щоб «підхопити» у малознайомого, але успішного «мисливця» його більш «породисті» гени. Потенційна мама, як з’ясували вчені, мислить прагматично і не без підстав вважає, що якості татуся стануть дуже у пригоді малюку. Таким чином, і чоловіча, і жіноча невірність має свою цінність, і не тільки зберігається в процесі еволюції, але розвивається і підсилюється.
Ліки для душі Поведінка людей визначається не тільки «генетичним кодом», вони вміють контролювати свої вчинки. Але виявляється, що не тільки гени, але і розум нерідко підштовхують людину до зради. Оскільки виховання чоловіків і жінок завжди сильно відрізнялося, «її зрада» і «його зрада» мають культурологічні розбіжності. Жінка йде на це від незадоволення своїми «офіційними» стосунками. Жінка в більшій мірі, ніж чоловік, емоційно втягнута у зв’язок на стороні, тому їй складніше «розриватися на два фронти». У результаті зрада може виявитися крахом її сімейного життя. Чоловіки, схоже, менш відповідальні, їм для зради кризи в родині не потрібно. Досить таких обставин, як цікавість, раптовий потяг або просто підходящий випадок.
Фактор часу До висновку про те, що любовна морока — всього лише хвороба, біохіміки дійшли ще наприкінці 1990-х років. Головний мозок закоханої людини виробляє різні хімічні сполуки, гормони, що викликають такі симптоми, як підвищена пітливість, прискорене серцебиття, підвищена чутливість до запахів і т.п. Одна з цих речовин, фенітіламін, добре знайома спеціалістам з хвороби Паркінсона. Інша — окситоцин — більш-менш оригінальна. Її називають ще «гормоном кохання». Була вивчена типова хронологія вироблення цих речовин: «змінений стан свідомості», що ними викликається, може тривати від року до трьох, після чого кохання минає, залишається звичка, яку можна назвати, наприклад, прихильністю. Але можливі й ускладнення, і тоді велика небезпека, що колишні закохані займуться пошуком інших партнерів.
Сексуальна революція Ще п’ятдесят-шістдесят років тому жінки зраджували чоловікам рідко або навіть ніколи. А нині кількість жінок, що зберігають вірність одному чоловіку протягом усього життя, майже зрівнялася з кількістю чоловіків, що зберігають вірність одній жінці. І хоча незалежно від статі четверо з п’яти опитаних однозначно засуджують сексуальну зраду партнера, лише близько третини з тих, хто пережив її, довели справу до розлучення.
Близькі люди У своєму відомому трактаті «Про любов» Стендаль стверджує: «Закохуються, коли для кохання є можливість». Об’єкт закоханості повинен бути близький і доступний. Щоправда, в останні роки з’явився новий серйозний конкурент — Інтернет. Як показало останнє опитування, серед тих, хто відправляється бродити по віртуальній павутині, 10% йдуть на сайти знайомств у пошуках партнера. Причому тут не враховувалися люди, які не бажали розповсюджувати свою «близькість» за межі мережі й задовольнялися «віртуальним сексом». Ці десять відсотків шукали «тілесної» зустрічі. Кількість користувачів, що розраховують за допомогою мережі знайти собі постійну пару, неухильно зменшується. Зате для пошуку короткострокових зв’язків Інтернет підходить ідеально. Сорокачотирирічний англієць Льюіс Уінгров розмістив на одному французькому сайті свій блог під заголовком «Je nique sur Meetic», у якому докладно описував, як протягом 2004 року зав’язав у мережі близькі стосунки з 52 жінками, причому з 27 справа дійшла до ліжка — де, втім, і закінчилася. Удаваною необразливою грою флірт в онлайні часто губить стабільний колись шлюб. Повернутися до довірливих стосунків не завжди і не в усіх виходить.
Покаяння і блеф За яким би сценарієм не відбувалася зрада, у «зрадника» завжди є питання: «А чи не розповісти все?». В обманутого є право прикидатися «страусом» так довго, як вийде. Обоє — той, хто знає, і той, хто здогадується — почуваються однаково дискомфортно. Ті ж інтернет-опитування свідчать, що факт зради розкривається приблизно у 80% випадків. Реакція на розкриту зраду непередбачена: в Європі до 40% пар не вважають зраду приводом для розриву, а в Росії на розрив стосунків йдуть до 50% тих, кому стало відомо про зраду свого супутника. Причому, як відомо, чоловіки в меншій мірі схильні пробачити зраду, аніж жінки.
