Оржів врятує Україну?

Понад два мільйони гривень, які обласна рада виділила для батальйону територіальної оборони "Горинь" ще у червні, через бюрократичну тяганину досі не використали. Бронежилети, форму та взуття купили для "горинівців" за кошти волонтерів та Міноборони. На початку вересня в зону АТО відправили третю роту "Горині". Знову без бронежилетів. Лише зараз військкомат буде їх купувати. А зимовий одяг, вочевидь, закуплять знову не вчасно.

На позачерговій сесії облради вирішили "Горинь" механізувати — не шкільними автобусами, як досі, а відремонтованим військовим транспортом, який зберігається на складах в Оржеві. Виділили майже 300 тисяч гривень, в основному зекономлених на освітній галузі, на ремонт 10 військових транспортних засобів. Окрім того, облрада звернулась до прем'єр-міністра України: пояснивши необхідність розконсервування складів з військовою технікою в Оржеві і запропонувала прислати фахівців, які б оцінили цю техніку. На ремонт оржівської техніки з обласного бюджету планують виділити 10 млн. грн., а військкомати вирішили зобов'язати, аби вони мобілізували людей, здатних керувати відремонтованим. Депутати, як ніколи, голосували одностайно, хоча і прийшло їх на сесію 55 з близько 80. Обговорити рішення, прийняті на позачерговій сесії, ми запросили двох депутатів обласної ради: Юрія Супрунюка, якому належить ідея про розконсервування військових складів у Оржеві, та Юрія Сосюка, який не раз був у зоні АТО та знає про проблеми рівненського батальйону тероборони "Горині".

Про бронежилети, які б могли врятувати життя на війні

Юрій Сосюк: — За два з половиною місяці не витратили кошти, які обласна рада виділила для "Горині", і персональну відповідальність за це ніхто не поніс. За день до сесії я розмовляв з бійцями "Горині" і запитав, чи є випадки, коли бронежилети в їхньому батальйоні врятували комусь життя. Я отримав ствердну відповідь. Тому те, що вчасно не було куплено бронежилети, є не що інше, як саботаж. На наступну сесію я підготую депутатський запит, аби нам дали відповідь, хто повинен відповідати за це. І за те, що другу роту "Горині" на початку вересня відправили в АТО, не забезпечивши усіх бронежилетами, також повинна бути персональна відповідальність. Було достатньо часу, щоб забезпечити спорядженням... В Україні є монополіст по бронежилетах, який не зрозуміло звідки взявся. Тут, вочевидь, без корупційних схем не обійшлося. 10 липня я зробив запит на київську фірму "Бронедвері", яка не сертифікована Міністерством оборони, але випускає бронежилети, які обстріляні, на які є свідоцтва і які, за словами бійців, високоякісні. У той день я запитував, чи можна купити у них 200 бронежилетів за перерахунком. Відписали, що це можливо і що один бронежилет коштуватиме 4200 гривень. А ті 290 бронежилетів, які закупить військкомат через тендер у фірми-монополіста, обійдуться у понад 5500 гривень за один. І досі не відомо, коли ми їх отримаємо. Тобто, якби після мого листа ми перерахували кошти, наші хлопці з "Горині" мали б бронежилети. Юрій Супрунюк: — Мене дивує те, що бронежилети, виробництво яких можна було б налагодити й на Рівненщині, ми імпортуємо. Навіть якщо потрібна ліцензія та креслення, це не так важко зробити. Це злочинна діяльність посадових осіб і військкомату, і облдержадміністрації, що вони не проявляють ініціативи. Наприклад, відомо, що на Волині виготовляють бронежилети і вони значно дешевші, ніж ті, які закуповують зараз цілеспрямовано в одного підприємства. Про це вся Україна кричить.

Чи є військовий зимовий одяг на складах?

Юрій Сосюк: — Ми зараз дуже багато уваги акцентуємо на бронежилетах, натомість я виступаю за те, що потрібно пошити зимовий одяг для бійців, але на території нашої області. Таким чином ми вб'ємо двох зайців: створимо нові робочі місця, проконтролюємо якість зимового одягу для вояків і, розуміємо, що його до певного числа надамо нашим бійцям. Запевнення у тому, що зимовим одягом забезпечать зі складів Міноборони, не переконує. Чи є взагалі зимовий одяг на складах і чи відповідатиме він вимогам сучасної армії? Кошти обласна рада виділила. Головне питання, як їх витратять. Юрій Супрунюк: — Ми вимагали, аби нам показали, що є на військових складах. Яка військова таємниця може бути, коли все розміщали ще за часів Радянського Союзу, правонаступницею якого є Росія? Але нам не дозволили, а тому ми не знаємо, яка ситуація з військовим одягом. Ми запитуємо у військових і складається враження, що вони й самі не знають.

Техніку з Оржева — на кордон з Росією

Юрій Супрунюк: — Політики кричать, що потрібно витрачати державні гроші на закупівлю обладнання у НАТО чи США. Але у нас в Оржеві є техніка — не найсучасніша, випущена 10-15 років тому, але високоточна. Командири, які нас супроводжували складами, кілька років при Януковичі, при Лебедєві все зробили, аби техніку в Оржеві не знищили, не розкрали. Командири самі кажуть: "Дайте нам кількох електронників, кількох токарів — і ми запустимо цю техніку". Уже зараз вони роблять потроху все своїми силами, але не вистачає спеціалістів. В Оржеві стоїть маса техніки, яку можна розставити по кордоні з Росією. Я — колишній танкіст і вважав, що танк — це потужна зброя. Повірте, в Оржеві стоїть така техніка, у порівнянні з якою танк — комашка. Для того, щоб всю техніку запустити, важко навіть порахувати, скільки потрібно коштів. Втім, 10 мільйонів вистачить для відчутної кількості озброєння. Чому цю техніку не використовують? Через корупційних генералів. Хоча, як на мене, це й не дивно. Усі генеральські погони були роздані за гроші і при Януковичі. І зараз вони отримують телефонні дзвінки зі словами: "Ти забув, з чиїх рук отримав свої погони?". Звідси і зрадництво. Ми повинні все робити, аби таких генералів прибрати з посад, а поставити на їх місце полковників, майорів, капітанів, таких, з якими я спілкувався в Оржеві. Їм навіть не треба генеральських погонів, лише поставити їх на генеральські посади, аби вони вміло керували, не боялися приймати професійні рішення. Юрій Сосюк: — Військові говорять просто: "Старі генерали нової війни не навчать". За останні півроку в українській армії вже сформувався клас тих бойових офіцерів, яким вірять бійці, які здатні стратегічно мислити, приймати нестандартні рішення і робити все, щоб дорожити життям кожного солдата, і здобути перемогу.