Інтерв’ю з головним тренером рівенського «Вереса» Романом Лабою про підсумки першого кола навіяло щось подібне до стану дежавю — десь, колись щось подібне я вже чув: спочатку від Григорія Шаламая, потім від Василя Сондея та Павла Іванчова, і ось після кількох місяців, проведених у Рівному, про те саме заговорив Роман Лаба.
За словами п.Романа, коли він приїхав до нас працювати тренером, знайомі місцеві фахівці його попередили, що стан у «Вересі» навіть не на нулю, а «мінус нуль». Звісно, тренер, якому так хотілося змінити аматорську команду на професійну, знав, що легко не буде, проте те, з чим він зіштовхнувся в реальності, змусило по-іншому подивитися на футбол, гордо названий професійним. Спочатку футболістів, яких Лаба привіз із собою з Львівщини, довелося харчувати в кафе за власні кошти, адже жили вони в готелі, де не було умов для приготування їжі. Усе, на що спромігся клуб, це погодувати гравців кілька разів перед домашніми іграми. — Скажімо, Михайло Чабан приходив на тренування з підвищеним тиском, — розповідає Роман Лаба, — адже гравцю з його зростом потрібне відповідне харчування. Не зміг розкритись Тарас Лебединський. Я його питаю, у чому справа, а він мені — немає сили. Проте, щоб не подумали, що ми зовсім голодні, на виїзди ми з собою брали картоплю, капусту, які готував адміністратор дядя Коля, серед лісу чи серед поля зупинялися і їли. Самі розумієте, як після цього виходити на ігри з сильними суперниками. У цьому одна з причин наших невдач у виїзних матчах. Інша причина у тому, що їхали на матчі в день гри. Навіть я відчував напруження, коли виходив з автобуса після довгої дороги, що ж говорити про футболістів. Традиційною для «Вереса» була і є заборгованість перед гравцями. Нині, за словами п.Лаби, гравцям не виплачена зарплата за жовтень та півлистопада, а також преміальні за чотири гри. — Не хочу говорити про конкретні суми, але коли я тренував команду чемпіонату Львівської області, то там зарплати та премії були більші. І якщо молоді гравці грають, бо хочуть про себе заявити, то старші футболісти, зрозуміло, хочуть щось заробити. Перед початком сезону президент клубу сказав, буде результат — будуть і гроші, результат був, але гроші так і не з’явились. — Ваш попередник звинувачував гравців у «здачі» матчів, що ви можете сказати на цю тему? — Щодо деяких матчів у мене є підозри. Проте в хлопців я вірю, і якщо щось таке і було, то воно обов’язково випливе, тим більше, що я в гарних стосунках з представниками багатьох команд. І хоча з квартир, які клуб винаймав, тренера та львівських гравців ледве не одразу після фінішу першого кола виселили, Роман Лаба не втрачає оптимізму та складає плани вже на друге коло. — Нещодавно я побував у Львові на турнірі «Золота осінь», де запримітив багатьох футболістів. Вони не проти перейти до «Вереса», але щоб їх сюди привезти, потрібно забезпечити харчування, проживання та нормальний тренувальний процес, адже для багатьох молодих гравців не зарплата є головним. Я хотів би привезти до Рівного новачків, провести для них десятиденний збір, щоб визначити, хто нам підходить, а хто ні. Команді ж підготовку до другого кола треба розпочати зразу після Різдва. Звісно, можна розпочати підготовку за тиждень-два до старту другого кола, як це було раніше... Зараз немає ніякої конкретики. З розмови з Романом Лабою вдалося дізнатися, що одразу двоє футболістів «Вереса» зацікавили своєю грою клуби вищої ліги. Сергій Літвінчук побував на зборах у таборі запорізького «Металурга», а Юрій Скороход під час нашого інтерв’ю перебував на перегляді у донецькому «Металурзі». — Літвінчук перед початком сезону хотів грати за Дубровицю, я його ледве переконав заявитися за «Верес». І, як бачите, недарма. Зараз я його за свої гроші відправив до Запоріжжя, В’ячеслав Грозний залишився ним дуже задоволений. У хлопця вражень — хоч відбавляй, жодних порівнянь з «Вересом». Як розповів мені Ігор Яворський, у перший день Літвінчук був ніякий, адже нічого подібного він ніколи не бачив. Але потім адаптувався. Та незважаючи на проблеми, Роман Лаба про своє рішення перейти до неблагополучного «Вереса» не шкодує: — Якби не «Верес», знали б про мене лише як про тренера аматорської команди. А так я маю гарну пресу, зміг заявити про себе, а реклама дорого коштує. Тому про гроші чи інші якісь матеріальні блага поки що не думаю.
