Дерев’яні скульптури, що з’явилися на світ з легкої руки дубенського майстра Миколи Бондарчука, нещодавно переселилися з його майстерні у Дубенський замок. Це майстер, про яких кажуть — «в його руках дерево говорить». На виставці — понад двісті оригінальних робіт, серед яких переважають скульптури. До того ж простора зала Дубенського музею дозволила показати ще й інші витвори художньої фантазії автора. Виявляється, що різьбяр ще й малює — на виставці експонується декілька картин і карикатур.
Одразу біля входу до виставкової зали — ажурне різьблення рам до дзеркал. З-поміж витіюватих, переплетених між собою ліан по усьому периметру рами — дрібні фігурки мавпочок. Кожна у своєму настрої та певній природній позі. Чому саме мавпочки? Художник пояснює, що робив це для ранкового настрою — подивишся на цих безпосередніх створінь і відразу стає весело! Тут же при вході привертає увагу панно «Щука», добірна колекція дерев’яних ложок та сатирична скульптура під назвою «Наклепник» — маленький чоловічок, стоячи на хиткій табуретці, прибиває цвяхом до стіни свій велетенський (майже у власний зріст) язик. Вражають багатство і філософська глибина образів, покладених в основу кожного вирізьбленого Миколою Бондарчуком витвору. На виставці можна побачити і кобзаря, й козака Нечая в останньому пориві боротьби, геральдичні символи. Є й українські міфологічні персонажі — симпатичні Домовик, Відьма, Русалка. Орнаменти на рамах, сільничках, кухонних дошках, ложках (найбільш промовисті таці «Хліби і риби», «Весільна» та «Пави») наскрізь просякнуті сакральною символікою. Вражають своєю красою реалістичні твори «Крук-наставник», «Сурмач», «Материнство», є про що подумати над символічними образами у творах «Мудрість», «Покаяння», «Волинь», політичний підтекст прочитується у мальованих картинах (темпера) «Українка з двома орлами», «Росіянка з Цербером», знову ж таки символічний — у картинах «Урбаністичне золото», «Нерви в кулак», «Страх». У тиші замкових стін особливо відчувається енергетика дерева. Здається, що воно дихає, а вночі образи оживають — і тоді кобзар співає свої «Думи», «Перунович» вихоплює свій меч і кличе до бою, а з мурів замку трубить «Сурмач». Засмучений чоловік, з гвинтівкою в руці, кладе гілочку червоної калини на могилу побратима, що загинув у нерівному бою під Гурбами, ридає Ангел з обірваним крилом, затуливши у своєму горі руками обличчя, могутня змія «Заздрість» отруйним корінням отруює душу людини, а згори за усім стежать лось, олені та козулі з розлогими рогами. Найбільш поширений жанр Миколи Бондарчука — це політична та соціальна сатира. Ним Майстер «смакує» і у витворах з дерева, і у карикатурах на папері. Ось скарбничка МММ у вигляді дулі, у подібному образі — монументальний пам’ятник ощадному банку СРСР. Ось хатка, в якій оселився бюрократ, попільничка у формі широкої долоні даішника, скарбнички у формі вказівного перста та погризеного паразитарними кланами яблука. Найбільш промовистою у цьому напрямі є скульптура «Семеро з ложкою». В образі «обіцяйленка» також доволі звичний нам передвиборчий портрет. Упізнаємо знайомий типаж і в українцеві, що чухає потилицю. Типовий і сюжет із двох персонажів «Ну-ну, долітаєшся», де чоловіка з крилами остуджує, саджаючи на землю, його практична дружина з качалкою. У сатиричних мініатюрах, зображених на папері, бачимо партійців, котрі не поспішають простягнути руку потопельнику, бо він не з їхньої партії, і жінку, що нерідко «важить» у політиці більше від кількох чоловіків. — Заходили на виставку росіяни й трохи образилися за картину «Росіянка з Цербером», — розповідає пан Микола. — Я ж не мав наміру образити чиїсь національні почуття. Три голови пса-цербера, якого веде на повідку чарівна дівчина в російському національному вбранні, символізують три епохи в історії Росії. На чолі першої голови проступає царський герб, у другої — радянська п’ятикутна зірка, а що очікувати від третьої голови, лице якої ще на стадії формування, поки невідомо. Микола Бондарук — за освітою учитель початкових класів та образотворчого мистецтва, але добре знає історію і народну культуру, захоплюється історичною, філософською та психологічною літературою. Життєва філософія Миколи Бондарчука переплітається з його творчістю і разом вони творять портрет цілісної колоритної особистості самого майстра. Якби навіть не знати, хто є автором дубенської виставки різьби по дереву, можна було б сказати напевне, що ним є національно свідомий українець, адже про це свідчать національні мотиви і колоритні українські образи. — Я ніколи не погоджуся з тими, хто вважає, що назва Волинь походить від слова «воли». Віл — то робоча худоба, яка може символізувати хіба що рабську працю. На мою думку, Волинь походить від слова «воля», — стверджує Микола Бондарчук, показуючи відвідувачам виставки скульптуру «Волинь» у формі чарівної дівчини з крилами…
