Традиційний поділ України на Схід і Захід не відповідає сучасним умовам: дедалі поважнішу об’єднавчу роль відіграють центральні області країни. Ці тенденції засвідчила і нинішня виборча кампанія. Про це сказав доктор історії, професор Гарвардського центру українських студій Роман Шпорлюк.
— Які регіональні тенденції найбільше впали Вам в око під час виборчої кампанії і голосування в першому турі українських президентських виборів? — Я принципово відкидаю тезу, яку дуже поширюють різні люди як в Україні, так і в інших країнах, про якийсь антагонізм чи фундаментальне протиріччя між так званим Сходом і Заходом України. Як історик, який слідкує за новою історією України і, зокрема, вже за роками її незалежності, я поділяю думку таких експертів, як Джеймс Шер у Британії, які бачать зменшення політичних відмінностей між регіонами України і свого роду, я б сказав, політичну і культурну інтеграцію її регіонів. І тут я знову поділяю думку тих експертів в Україні і за кордоном, які кажуть, що треба звертати увагу на центральні області України. Україна не ділиться на Львів і Донецьк; вона має всякого роду перехідні зони і я би сказав, власне, Черкаси, Чернігів, навіть Полтава (хоч це вже трохи Схід), Житомирська область — це є центральні регіони України і вони свого роду інтегрують як екстремізм Заходу, так і екстремізм Сходу. На мою думку, за останні тринадцять років Україна є більш інтегрованою країною, ніж вона була раніше. — Дуже багато ведуть зараз мову про роль росіян або так званого російськомовного населення в Україні. Які тенденції тут Ви можете виокремити? — Я ще за радянських часів писав про те — я ніколи не вважав російсько-українського етнічного чи мовного конфлікту за справжню проблему України. Ми знаємо з історії, що бували різного роду «рускоязичні» українці, в тому числі навіть чисті етнічні росіяни, які були патріотами України. І в сучасній Україні, мені здається, вважати російськомовних людей чи навіть людей, які себе декларують етнічними росіянами, як свого роду якимсь іноземним чи чужим елементом, — неправильно. Не тому, що це погана політика, а тому, що це не є реалістичний підхід до України. Україна тепер ділиться на тих, які є прихильниками демократії, і на тих, які з тих чи інших причин не мають довіри до західного типу демократії, які сентиментально пов’язані з традиціями Радянського Союзу, яким подобаються вожді, мудра керівна роль партії... І тому, я думаю, вибори це підтверджують — хоч на Сході був більший політичний тиск, але російськомовні громадяни так само, якщо вони мають інформацію, якщо вони мають вільний вибір, вони так само голосують за демократію, як ті, які говорять по-українськи, чи по-румунськи, чи ще якось.
