Щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей. Такими є дані Національної ради з питань охорони здоров’я. А майже 40% українських підлітків 14-18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголізм не вибирає людей за рівнем статків чи посад, зазначає лікар-нарколог Тетяна Шмігіровська. За її словами, з вересня в Україні зростає кількість людей, які зловживають алкоголем і яким уже потрібна допомога фахівців.
— Причин того, що люди стають залежними від алкоголю, багато, — розповідає Тетяна Шмігіровська. — На мою думку, передусім треба усе ж таки дивитись глибоко в генетику. Усі наші погані й добрі звички, приховані таланти, в тому числі й вади, передаються генетично. Якщо не передасться генетично з покоління в покоління, то через покоління обов’язково це випливе. Зараз пиячитимуть ще більше. Адже постійно політики нагнітають з екранів, що буде погано і ще гірше. Насправді зростає безробіття, люди нереалізовані у роботі, у житті, не бачать майбутнього. — Ви розцінюєте алкоголізм як хворобу чи як слабкість людини? — Алкоголізм — це хвороба. Це та сама хвороба, як виразка, ожиріння. На першому етапі це психологічна залежність, потім це уже переходить поступово у фізіологічну. Мої хворі — це, як правило, люди із золотими руками, професіонали своєї справи, починаючи від техніків і закінчуючи професорами та прокурорами. П’ють усі категорії людей. Це такий же потяг, як до наркотику. Я дотримуюсь думки, що потрібно лікувати і душу, і тіло. Раджу усім своїм пацієнтам йти на молитву до священика, очиститись, позбутись внутрішнього зла і страхів. — Чи зростає алкогольна залежність серед заможних впливових людей? — Ще й як! Люди мешкають у палацах і шалено п’ють. П’ють дорогі напої і переконують мене, що горілка коштує аж 150 гривень, як можна стати алкоголіком. Але стають, наклейки не рятують від пияцтва. Ось випадок: впливовий начальник, любить випити. Ховаючись від рідних, п’є з друзями у гаражі. Напивається «до чортиків», що аж треба виводити з запою раз у місяць. Щось людину мучить, бо аж ніяк не є причиною бідність, хвороба рідних чи нереалізованість. Можливо, причиною є докори сумління. Треба змінювати себе. — Сільські чи міські мешканці легше піддаються лікуванню загалом? — Селяни краще виходять із такого стану. Вони мешкають серед природи, сильніші фізично, не мають таких стресів і страхів, як городяни. Я люблю працювати більше із сільськими мешканцями, вони простіші, довірливіші, мають бажання вилікуватись. — Побутує думка, що жінки не виліковуються від алкоголізму... А як на практиці? — Скажу, що чим старша людина, тим більше шансів вилікувати. Молода людина слабша, немає захисної реакції і швидше спивається. Лишень варто прочитати таблички на цвинтарях, середній вік чоловічої смертності 40-50 років. Зізнаюсь, що мені краще лікувати 50 чоловіків, аніж одну жінку. Жінки дуже важко піддаються лікуванню, вони одне говорять, а планують інше. Дружина часто хоче розділити чарку з чоловіком, щоб йому було менше, і присідає на стакан. В одній кімнаті виводжу з запою чоловіка, а в іншій жінку. Діти викликають на допомогу до батьків... Один із психіатрів ще 20 років тому мені сказав, що настане час, коли в наркодиспансері потрібно буде більше місць для жінок, аніж чоловіків. Жінки часто провокують чоловіків до алкоголізму. Я не люблю і не сприймаю жіночого алкоголізму, але він є і прогресує. — Коли варто бити на сполох щодо алкоголізму? — Усе доволі індивідуально. Знаю людей, які щодня п’ють по 50 грамів горілки на вечерю чи обід або ж склянку вина і не спиваються. Ніколи не були п’яними. А є й таке, що починає чоловік із 50 грамів і далі його тягне і тягне. Коли людина не може зупинитись, сказати собі досить, коли людина втрачає контроль над собою. Це уже тривога серйозна. Дуже небезпечний пивний алкоголізм. Пиво сильно б’є по печінці. Пивний алкоголізм важко лікується. Я з жахом дивлюсь, як молодь ходить із пляшками пива в руках. Ніде у світі такого немає. Це виродження нації.
