Екс-міністр фінансів розповів про те, що дефіцит бюджету вже досягає 185 мільярдів гривень, що це незабаром може призвести до «інфляційного нещастя», і про те, що на допомогу закордону нам розраховувати не потрібно.
— Днями Тимошенко представила бюджет на 2010 рік. Зможе країна прожити рік з таким бюджетом? — За великим рахунком, ми приречені на життя без бюджету вже другий рік. Зібрати такий дохід, як планує уряд, просто нереально. Виходить, ми і далі будемо перебувати у вільному плаванні. У гірші часи ми не мали такого дефіциту. Навіть при дефіциті 3-4% ВВП можна було б контролювати ситуацію. Але вже з МВФ було погоджено дефіцит на 2009 рік 12% ВВП — це 114 млрд. гривень! За серпневими показниками, бюджет недоодержить до кінця року 40 млрд. гривень — це ще 4% ВВП. Але ж цього року нам треба повернути 31 млрд. боргу, що ми брали в попередні роки. Де взяти такі гроші? Ми і так уже позичили усе, що могли: на початок 2008 року на кожну людину борг становив 1928 грн., за підсумками першого півріччя — 4800. Більше позичати ніде, ніхто просто не дасть таких грошей — немає ресурсів. Тому і виникає загроза включення друкарського верстата. — А може, мають рацію ті, хто пропонує «розігріти економіку» за рахунок емісії грошей? Мовляв, чим у нас друкарський верстат гірший, ніж в Обами? — Є одна маленька деталь — гривня не є резервною валютою світу. Люди збирають гроші в доларах. По-друге, якщо все можна легко вирішити, надрукувавши відсутню суму, незрозуміло, звідки взагалі беруться кризи? Намалюйте гроші — і роздайте усім. Повернемося до країн мільйонерів. — Але ж великої інфляції поки що немає. — Так, вона навіть нижча, ніж торік. Чому? З початком кризи люди зняли величезну кількість грошей з депозитів і поклали їх у скрині. І Нацбанк відкачував гроші, продаючи долари. Тому негативного ефекту поки не було. Але масштаб дефіциту настільки великий, що подальший процес друкування грошей обернеться нещастям. — Повернімося до початку кризи. Коли країна вперше її відчула? — До серпня 2008 року ми мали зростання ВВП від 7 до 11%. Але перші ознаки тривоги з’явилися вже в серпні. Промисловість почала давати мінусові значення. — Але до жовтня Тимошенко заявляла, що криза обійде Україну стороною? — Насправді вже в жовтні в нас був перший значний спад ВВП. Я показував ці тенденції на деяких засіданнях Кабміну. Радив прийняти блок рішень до затвердження бюджету. Наприклад, навести лад у пенсійному законодавстві — у нас сьогодні частина людей має право виходити на пенсію в 40 років, у деяких пенсія — це 90% їхньої зарплати. У підсумку бюджет постійно дотує Пенсійний фонд. Треба було також вирішити проблему дефіциту «Нафтогазу». — Зараз МВФ пропонує її вирішити, піднявши ціни на газ для населення на 20%. — Правильно. Не можна купувати газ по $230, а продавати по $25. Різницю держава віддає грішми, узятими в борг, а за борги ми платимо відсотки. У такий спосіб газ нам обходиться дорожче, ніж у $230. Причому платимо ці гроші все одно ми з вами, адже бюджет країни — це гаманець усіх 46 млн. чоловік. Інша справа, що можна було б допомогти безпосередньо тим, хто не може оплатити повну вартість газу. — І як реагував уряд на ваші пропозиції? — Уряд вважав, начебто тільки в міністра фінансів падає економіка, а в них ні. Я пропонував формувати бюджет, виходячи з того, що доходів стане менше, але в підсумку бюджет був розрахований на економічне зростання і без попередніх заходів для його збалансування. — Ви попереджали, що бюджет на поточний рік «липовий», але пенсії і зарплати бюджетникам як і раніше виплачують. Як? — Я ще в доповідній записці попереджав, що бюджету вистачає тільки на зарплати і соціальні виплати. Але це далеко не єдине завдання бюджету. Треба було реагувати на те, що зупинилося будівництво, експорт — вони потягнули за собою металургію. Адже можна і потрібно було забезпечити замовлення металургам, скажімо, через енергетику, ремонт комунального сектора, мостів, заміну теплотрас. Ці заходи уберегли б нас від нинішнього рівня кризи. Якби економіка упала не на 20%, а на 10%, бюджетна ситуація в країні була б значно кращою. — Нині уряд обіцяє викупити в забудовників 10 тисяч квартир на 2 мільярди гривень. Це врятує галузь? — Два мільярди гривень галузі не допоможуть. Що зупинило будівництво? Припинення кредитування житла через обвал банківського сектора. Тому треба було субсидіювати кредити. Наприклад, у вас є 200 тисяч гривень кредиту, з яких 10% виплачує Кабмін. Так 1 млрд. перетворюється в 10 млрд. — Кабмін постійно заявляє, що економіка поступово виходить із кризи. Ви бачите позитивну динаміку? — Я ніколи не керуюся показниками за місяць, тому що в травні не збирають пшеницю, а в липні не варять цукор. Є сезонні коливання. До того ж, в одному місяці 30 днів, а в іншому — 31, і, скажімо, у лютому в нас завжди показники кращі, ніж у січні, тому що січень — це суцільні свята. Зараз можна говорити тільки про зменшення темпів спаду в промисловості, будівництві, на транспорті, але збільшується спад у торгівлі і сфері послуг, а торгівля — це 15% ВВП. — Наївне запитання: коли закінчиться криза? Закордон нам допоможе? — Безумовно, світові тенденції на нас вплинуть. Але і тут не все однозначно. Можу сказати напевне: відбудеться серйозна переоцінка поведінки у світі — життя в борг у таких обсягах уже не буде. Відновлення буде складнішим. Зовнішні канали відновлення зростання будуть ще значний час закриті. Доведеться розраховувати на власні можливості й інвестиції.
