Рівне не перший рік живе в умовах обмеженого бюджетного фінансування і недосконалого законодавства. Незважаючи на це, міський голова Рівного Володимир Хомко не збирається достроково йти з посади чи ставати парламентарем, щоб змінювати закони. Каже, що його головне завдання нині — щоб рівняни не відчули, що у державі фінансова катастрофа. Про міські проблеми і про те, як їх вдається вирішувати — у розмові з міським головою Володимиром Хомком.
Володимир Хомко
— Після злив проявилась давня проблема Рівного — затоплення міста. Чи реально хоча б у перспективі її все ж вирішити?
— Є близько 20 таких ділянок, але це не катастрофа: якщо дощ неінтенсивний, каналізація справляється з дощовими водами. Такі зливи бувають кілька разів на рік, і вони тривають максимум кілька годин... Навряд чи ця проблема буде вирішена у найближчі 30 років. Адже у Рівному, як і в інших містах України, нема зливової каналізації. Усі дощоприймачі врізані у госпфекальну каналізацію, а вона — дуже маленького діаметра і не розрахована на зливові стоки взагалі. Тож якщо стати на вулиці Степана Бандери у зливу біля станції переливання крові, можна побачити, що вода йде не в каналізацію, а виходить з неї на поверхню. Бо вулиця Бандери має дуже великий ухил, а діаметр каналізаційної труби не змінюється. І коли вона переходить на рівнину, та вода не вміщається в трубі і витікає на поверхню. А у ту трубу врізані всі інші каналізаційні труби, приміром, з вулиці Чорновола.
Вирішити цю проблему дуже просто — потрібно проектувати зливову каналізацію. Але на це потрібні сотні мільйонів гривень, яких нема ні в міському, ні в обласному, ні в державному бюджетах. Та й технічно складно зробити зливову каналізацію, бо треба розкопати всю центральну частину міста і прокласти труби великого діаметра — від 50 см до 1 м.
До речі, ця проблема виникла не зараз. Пригадую, що у 1961 році, коли моя родина жила у будинку №18-А на вулиці С. Бандери, у зливу мій батько зустрічав маму з роботи і переносив її через вулицю на руках...
Нас рятує те, що рельєф у нас кращий, ніж у Луцьку, який торік дуже сильно топило, і що всі фекальні труби мають переливи в річку. Останнє і добре, й погано. Бо лайно під час дощу йде в Устю. Причому нині у ці стоки потрапляють миючі засоби і всі інші хімікати, які ми використовуємо в господарстві. А ось мікрорайони "Північний" та "Ювілейний" такої проблеми не мають, бо їх будували відразу зі зливовою каналізацією.
— Друга проблема Рівного — дороги. Коли рівняни нарешті побачать якісні дороги?
— Сподіваюся, що до кінця року заасфальтуємо проблемні ділянки на вулицях Соборній, Гагаріна, Київській. Але гарантувати не можу. Вулицю Київську збиралися капітально відремонтувати ще торік. Гроші на це мали надійти з казначейства. Коли вони надійдуть — невідомо. Якщо торік у нас в казначействі пропало 17 мільйонів гривень, позаторік — трішки менше, то цього року — уже 13 мільйонів.
Нещодавно був на зустрічі з Порошенком. Коли я озвучив цю проблему, мені інші міські голови аплодували. Держава з міських бюджетів України забрала 50 мільярдів гривень. Тобто Пенсійний фонд живе практично за наші гроші.
— Що вдається робити в таких умовах в місті?
— Вулицю Білу відремонтували (половину торік, половину — цього року), Дворецьку, Басівкутську, Київську. У Новому Дворі почали вулицю готувати до капітального ремонту. Виконали ямковий ремонт майже на всіх вулицях, за винятком тих, на яких маємо робити капітальний. Гроші на капремонт чекаємо з Києва. Чи надійдуть — не знаю.
Я взагалі хочу вам запропонувати тест. Ось питають всі, чи змінилася в Україні влада. Якщо гроші на асфальтування вулиць надійдуть у грудні, ставте хрест: влада не змінилася. Ще за прем'єрства Анатолія Кінаха приходили гроші на асфальтування у грудні. І відтоді так — щороку.
Трагедія тут в чому? Якщо це кошти з міського бюджету, то вони не пропадуть, а будуть перекинуті на наступний рік. Якщо з держбюджету і ми їх не використали (бо як асфальтувати у сніг?), їх забирають у Київ і вже не дають. З цієї причини торік не заасфальтували вулиці Гагаріна, Київську, Соборну. Чекаємо нині на гроші. Чи дасть їх казначейство — ні один міський голова держави не скаже. Он на нараді у Порошенка встав міський голова Сватово і каже: "Про які вулиці і дахи ви говорите? У мене трупи лежать і я не можу їх забрати з вулиць, бо казначейство не дає на це гроші".
Я вже під чесне слово наробив всього за минулий і цей роки на 7 мільйонів гривень. Нині помінялася влада, і вирішено поки не гасити борги з попередніх років, доки не перевірить ці витрати комісія. Окільки робіт виконано багато, то ця комісія не справляється. Тому чекаємо, коли закінчаться перевірки, тоді будемо розраховуватися з боргами. Коштів зараз ні на що не дають. Все робимо в борг і під чесне слово.
— Кажуть, що через це вже деякі організації відмовляються працювати з бюджетними коштами...
— Так. І така ситуація в усій Україні. Чому я згадав про 50 мільярдів, які забрали з міських бюджетів? Ми, міські голови, перед виборами підписували меморандум з Порошенком, що підтримаємо його на виборах, а він проведе реформу місцевого самоврядування. І там була озвучена сума, яку забрав Пенсійний фонд з казначейства — 28 мільярдів гривень. Минуло півтора місяця — і ця сума вже сягає 50 мільярдів. Якщо такі темпи й надалі будуть, то ми грошей просто не побачимо.
Казначейство нині дає кошти тільки на виплату зарплат та оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Тому хоч із зарплатами нема проблем. І тролейбусникам борги із зарплати погасили. Для нас це важливо, бо новий тариф на проїзд у маршрутках все більше людей заганяє в тролейбуси. Якщо торік за червень тролейбусники зібрали 820 тисяч гривень, цього року — вже 980 тисяч. Якщо привеземо з Польщі 10 тролейбусів, а до кінця серпня, думаю, вони вже будуть на вулицях Рівного, то "Рівнеелектроавтотранс" займе більше ринку пасажирських перевезень.
— А як щодо команди міського голови? Всі кадри підібрані такі, як потрібно?
— Десь 30% кадрів я замінив би, якби мав натомість кращі. Але зараз така ситуація в місті, що потрібно хоча б втриматися на плаву. Ні про який розвиток чи реформи мова йти не може. Зараз тільки одне завдання — щоб рівняни не відчули, що у нас фінансова катастрофа.
