Побутує думка, що наше місто є доволі провінційним. Мало цікавих проектів, мало талановитих людей — бурчать не задоволені повнотою культурного життя. Виявилося, що у столиці сусідньої Росії думають інакше. Днями в Рівне приїхали гості з Москви — музиканти гурту «Гарри Портэр», щоб записати на студії співака Сашка Невже «Nelly studio» декілька пісень. І заодно спростувати «провінційні» думки рівнян. Лідер колективу, виходець з Керчі Володимир Скіф, каже, що перепробував багато студій, але потрібну якість знайшов лише в нашому місті.
— Для свого колективу я шукав у Москві бас-гітариста. Познайомився із колишнім музикантом Сашка Невже Миколою Дубичем, який порекомендував мені іншого вашого земляка, костопільчанина Віталія Блонського. Працювали з різними компаніями, навіть декілька речей зробили на студії легендарного Кіма Брейбурга. Проте в Москві працювати на студії трохи важко — вони думають, що все знають, тому побажання музикантів не завжди враховують. А потім мені запропонували поїхати сюди. Я погано собі уявляв, куди ми їдемо, але зі мною був Віталік. Зараз я на сто відсотків задоволений результатом — разом із класним музикантом Сашком та неперевершеним звукорежисером Сергієм Попиком ми записали три пісні. Я думаю, ми й надалі будемо співпрацювати. — Вартість теж мала значення? — Не зовсім, адже передусім мене цікавила якість продукту. Можна було і в Москві ще дешевше записати. — А яким вітром вас у Білокам’яну занесло? — Свого часу я приїхав у столицю на заробітки. Будував дачі, був перукарем, при цьому займався музикою, трохи працював із музикантами команди «Машина времени», але потім надовго гітару сховав. Повернувся випадково. Справа в тому, що мені дуже подобається літературна творчість Леоніда Філатова та Валентина Гафта. Хоча Гафт віршів не пише, я взяв його книгу і, виписуючи деякі вислови, таки склав пісню. Прийшов одного разу в театр, дав йому записи, яким він дуже здивувався. Потім мене почали лякати — авторські права, суд і т.д. Тому, коли я прийшов до театру наступного разу, вирішив нічого не питати. Гафт мене побачив і попросив підійти в гримерку. Я пішов з острахом, а він потиснув руку і сказав, що йому дуже сподобалося й з авторськими правами не буде жодних проблем. Для мене це стало «відмашкою» для продовження музичної кар’єри. — Що грає ваша команда? — Ми обрали собі трохи невдалий стиль — мелодійний рок, щось середнє між «попсою» та роком. У Москві зараз мало мелодійності, там вистачає двох нот. Я тому й приїхав в Україну, оскільки для неї характерна мелодійна музика. А ще приїхав довести, що тут можна працювати на досить високому рівні.
