Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

За освітою я мовник. Тож під час навчання в інституті, який ще не перейменували тоді в університет, мусив прочитати і прослухати чималий шмат інформації щодо мовного питання. Про те, як ця мова розвивається, і таке інше. Одразу зізнаюся — тоді це було мені не дуже цікаво.

Була школа — стала пам'ятка архітектури?


Колишнє приміщення ЗОШ №14 на вул. Залізничній, 34, яке міська влада Рівного збиралася продати з аукціону під приватний дитячий садок, невдовзі може отримати новий статус. Як виявилося, тепер це не просто напіврозвалена стара хатина з котельнею, спортзалом та майстернею в окремих корпусах, а… потенційна пам'ятка архітектури місцевого значення.
 

Вчора «лохи» — сьогодні «Інтер»

16-4-2004

Талановита людина є талановитою в усьому. Черговий раз цю істину підтвердив рівнянин Віталій Адамський, засуджений минулого тижня в Рівному на три роки позбавлення волі. Вирок суду із відстрочкою виконання Віталій одержав майже одночасно із призом переможця телеконкурсу «Шанс», де змагалися співаки із «Караоке на майдані». На телебаченні не знали і не могли знати про те, де і як шліфував свій неабиякий артистизм Віталій Адамський. А те, як він зумів їздити до столиці у перервах між судовими засіданнями, перебуваючи на підписці про невиїзд, — взагалі варте особливої відзнаки. Особливо пікантним було становище судді, який, пишучи вирок, мав можливість милуватися підсудним на телеекрані.

Віталій Адамський (у центрі) занурився у шоу-бізнес
Віталій Адамський (у центрі) занурився у шоу-бізнес

Загалом на лаву підсудних Рівенського міського суду в справі, відомій як «справа лохотронщиків», минулої п’ятниці потрапили дванадцять осіб, серед яких четверо жінок. Схема «лохотрону» будувалась на тонкому вивченні людських пороків: жадібності та бажанні не пропустити шансу отримати щось задурно. Цим і користувалися розробники злочинного плану, залучивши до його реалізації кілька десятків співучасників-виконавців, кожен з яких мав заздалегідь відведену йому роль…

Зовні усе виглядало так: до відвідувачів ринку, який у Рівному вперто називають «ринком Дикого», підходили молоді, пристойно одягнені люди, яких можна часто побачити на вулицях за розповсюдженням рекламних листівок. Ввічливо й надокучливо вони пропонували взяти участь у розіграші безпрограшної лотереї, начебто організованої щойно відкритим магазином побутової електроніки. Варто було перехожому виявити найменшу зацікавленість, як йому вручали картки з номерами та проводили до столів з каталогами. Там охочі до азартних ігор дізнавались, що їм пощастило — хтось виграв магнітофон, хтось фотоапарат, а хтось і телевізор. Та не встигав щасливчик зрадіти виграшу, як поряд з’являлась людина, яка стверджувала, що виграла ту ж самісіньку річ, і як доказ — показувала картку з таким же номером. Кому ж з двох «щасливчиків» мав дістатись «виграш»? Тому, хто зробить більшу ставку, — казали організатори, — хто, мовляв, поставить більше грошей, той і стане власником цінного подарунка. Гроші опісля обіцяли повернути гравцям. А далі все проходило однаково: скільки б не ставив справжній гравець, тобто «лох», у його опонента — «лохотронщика» завжди грошей виявлялося більше.

Чоловік із села якось приїхав на авторинок у Любомирку, щоб купити собі авто. Мав 1100 доларів, і всі 100-доларовими купюрами. На «лохотроні» його охопив такий азарт гри, що тихий сільський дядько кидав «сотку» за «соткою». Кмітливі «лохотронщики» не розгубились: один з них настільки спритно витягував із купки грошей «лоха» нижню купюру, що той не встигав нічого помітити. Купюра, викрадена із його купки, поповнювала іншу. Врешті «приз», як і належить, дістався іншому, який зник разом із обома «ставками». Зрозуміло, що всі учасники гри, крім «лоха», були з однієї команди. Одні залучали охочих до гри, роздаючи лотерейки, другі називалися «представниками фірми-організатора рекламної акції» й демонстрували альбом з фотознімками призів, треті безпосередньо вели гру, приймаючи ставки, четверті підбадьорювали гравців, підтримуючи в них бажання грати, п’яті після закінчення «сеансу» акуратно відтісняли від столу обдуреного «лоха», даючи можливість колезі зникнути у натовпі. Дивно, але охочих до такої забави завжди вистачало. Дехто по кілька разів їздив додому на таксі, беручи все нові й нові суми, щоб «перебити» ставку суперника, яка часто досягала кількох тисяч доларів. Жадоба до «халяви», як відомо, не знає меж.

Врешті один із «лохів», який програв усі свої гроші, звернувся у грудні 2002 року за допомогою до працівників ДАІ. Жертва «лохотронщиків» встигла простежити, в який саме автобус «запакувалась« бригада. На в’їзді до Рівного на вказаний транспортний засіб вже чекали працівники управління боротьби з організованою злочинністю. У салоні було 29 чоловік. Всіх сфотографували і фото пред’явили потерпілим. Впізнали не всіх. Таким чином, доказів стосовно частини «лохотронщиків» не виявилось. П’ять з них на лаву підсудних не потрапили: втекли ще під час досудового слідства.

Під час судових засідань головуючий у процесі суддя Сергій Боймиструк, намагаючись з’ясувати, що ж штовхало потерпілих до гри, запитував: «Ви що, не знали, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці?». Проте потерпілі, які втратили загалом 34 тисячі гривень, відповідали завжди однаково: «Не знаю, мабуть, лихий поплутав». Ніхто із них навіть не задумався над тим, де було отим безкоштовним призам взятися, як один виграш міг випасти на два номери, а якщо вже так сталося, то чому б не розділити приз на двох?

Перед очима учасників процесу пройшли десятки потерпілих різного віку, соціального стану і достатку, а об’єднувало їх лише одне, власне, те ж саме, що і їх кривдників — бажання поживитися за чужий рахунок. Не було б перших, не з’явилися б і другі. Справу «лохотронщиків» закінчено, та навряд чи після цього зникла можливість другого тайму цієї чи подібної до неї «гри».

Рівнянина Віталія Лебаха, якого звинуватили у створенні злочинної організації «лохотронщиків», засуджено до шести з половиною років позбавлення волі. Його брата Романа — до п’яти з половиною років позбавлення волі. Такі ж терміни позбавлення волі отримали Анатолій Зданевич та Юрій Шостак, а Сергій Кузьмич — 2 роки позбавлення волі. Решта підсудних отримали покарання менше, ніж це передбачено чинним законодавством. Щодо героя телепрограми «Шанс» Віталія Адамського, то присуджені йому три роки позбавлення волі новітня «телезірка» поки відбувати не буде. Суд дав йому випробувальний термін — два роки.

Повертаючись до телебачення, зауважимо, що не там телевізійні шоумени шукають таланти. А таланти, у свою чергу, шукають свій шанс не на телебаченні, а по «лохотронах». Віталій Адамський — щасливий виняток. Як не пишатися після цього нашим містом, де навіть на лаві підсудних є потенційні герої всеукраїнських телепрограм!

Олена РОМАНЧУК.

Олександр Лащук: «Двері, сейфи, стіл в ОДА»


Як тільки у наших краях з'явились забезпечені бурштинокопачі, то будівельна галузь Рівненщини почала розвиватись небаченими темпами.
 
Читайте також:

Золото розстріляних євреїв викопують у Рівному
№27, 9-4-2004

Рівняни задихаються через ремонт коминів?
№26, 5-4-2004

У суботу ввечері через отруєння чадним газом ледь не загинули п’ятеро рівнян

Як Чайка квартири у генерала відібрав
№25, 2-4-2004

На волі знайшов смерть
№24, 29-3-2004

Ув’язнений повернувся у лікарню, щоб… померти

Що знайшла СБУ у Хрінниках?
№23, 26-3-2004

Газова атака
№22, 22-3-2004

ДВА МІЛЬЙОНИ — У ВІКНО
№21, 19-3-2004

Небезпечне одруження
№20, 15-3-2004

Сімох рівнянок, які потрапили в рабство, і досі не можуть повернути на Батьківщину

Квартири для начальства за наші гроші
№19, 12-3-2004

ПРИЙШЛА ВЕСНА — ПЛИВУТЬ МЕРЦІ
№18, 5-3-2004

«Чорнобильці» блокували аптеку
№17, 1-3-2004

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.