Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

Чув, що десь у місті криво паркан поставили. Не хочете піти перевірити? А на іншій вулиці будувати щось збираються ніби незаконно. Ходімо перевіримо! А потім пікет організуємо біля офісу порушників, пресу запросимо, інтерв'ю дамо…

Франко і музика. Рівнянам розкажуть про те, хто з музикантів використовує поезію класика


2016-й – рік Івана Франка в Україні. Аби заохотити молодь дізнатися більше про українського інтелектуала, який має найбільший серед українців творчий доробок, обласна бібліотека вирішила провести творчий захід.
Loading...
Loading...
 

«Україна ще буде багатою державою», — вважає провидиця Надія

16-2-2006

Про звичайну сільську фельдшерку Надію, що з села Велихів Володимирецького району, у народі ходять легенди. Жінка, розповідають, вміє «бачити» майбутнє. Тож звідусюди до неї щовечора, після закінчення трудового дня, поспішають люди з найрізноманітнішими життєвими проблемами і запитаннями. Жодному з них вона не відмовляє. Кажуть, що всі її передбачення збуваються, однак Надія не любить, щоб її називали провидицею. «Я просто маю дар Святого Духа вістити і отримую радість від того, що допомогла», — пояснює свої здібності жінка, не беручи за передбачення ні копійки.

«Твого чоловіка до мене ведуть вже ангели»

До інформації про провидицю, яка начебто мешкає у сусідньому з моїм рідним селі, спочатку я поставилася скептично, вирішивши, що такі розповіді — просто чергова вигадка людей, спраглих за дивом. Однак коли про її передбачення розповіла близький друг моєї родини, людина з вищою освітою і тверезим розумом, — у своїх висновках завагалася. Недавно у цієї людини під загрозою перебувало життя невістки. У неї були дуже складні пологи і лікарі не давали надії на життя. Свекруха подумки молилася: «Боже, я ладна віддати частину свого життя, аби лиш невістка вижила, бо що я буду робити з такою маленькою дитиною?!». На щастя, невістка одужала, але невдовзі прийшла друга біда: інсульт розбив чоловіка, він перебував у комі. Нещасна жінка не знала, що робити і, за порадою знайомих, звернулася до Надії. «Чи виживе мій чоловік? — питала вона. — І чи не можу я продовжити йому життя, віддавши свої роки?». Надія, яка не могла нічого знати про невістку жінки, ставши на молитву, здивувала її фразою: «Ти вже віддала частину свого життя і не зможеш більше цього зробити. А твого чоловіка вже ведуть до мене під руки ангели». Через кілька днів її чоловіка не стало.

Звісно, все це можна вважати звичайним збігом обставин. Однак чомусь вони збігалися і в інших людей, які зверталися до Надії.

Майдан у період революції прикрашали… аури-кульки

Сама провидиця не може пояснити, яким чином відбувається процес пророкування чи передбачення, хоча зовні він досить простий. Жінка стає на коліна й довго молиться. Потім швидко-швидко промовляє слова, начебто від імені Бога, причому фрази зрозумілою, рідною нам мовою чергуються з фразами іноземною мовою, яка нагадує чи то давньоєврейську, чи то якусь іншу. Завчити наперед таку скоромовку, в якій уривки фраз зрозумілою нам мовою виявляються пов’язаними між собою, було б непросто. Надія говорить, що вона особисто не знає нічого про майбутнє людини, просто через неї говорить Бог, і сказаного її устами вона не запам’ятовує.

— Записувати цей процес на диктофон пробувала одна жінка, яка зацікавилася мною, — розповідає Надія. — На підставі моїх слів збирається видати книгу. До речі, я співпрацюю й з іншими людьми, які мають незвичайні здібності. Так, у мене в Києві є знайома, яка вміє зняти з допомогою фотоапарата ауру людини. Вона фотографувала Майдан Незалежності у Києві під час помаранчевих подій. І знаєте, який вигляд він мав? Повітря над майданом було заповнене безліччю прозорих кульок. Ця жінка працює з наукою. Я теж не відкидаю науки. Адже це мудрість Божа. Правда, людина собі присвоює славу творця, хоч він її у наукових відкриттях не відпускає далі, ніж це потрібно.

— А як ви ставитеся до ворожок, екстрасенсів? Вони ж теж прогнозують майбутнє, а релігія, як відомо, забороняє до них звертатися.

— Людині дозволено йти туди, куди її веде розум. Ворожби ж як такої не існує, просто є люди, які мають якусь частину дару. Щоправда, нерідко користуються ним задля власного збагачення.

В Україну ще повертатимуться ті, що виїхали

Надія ходить до православної церкви. Правда, прийшла до віри не зразу. Близько 20 років тому в неї померла мама, і вона довго не могла заспокоїтися. Кинулася на пошуки духовного. Через кілька років Надія виявила у себе незвичайний дар. Пригадуючи той момент, каже, що здивувала всіх, перейшовши мимоволі під час молитви на не зрозумілу нікому, навіть самій собі, мову. Відтоді усе й почалося. Тепер до неї йдуть щодня, причому не тільки прості люди, а й ті, що займають високі посади у районі. Через відвідувачів жінка навіть не має коли займатися господарством. А воно чималеньке: шестеро свиней, корова, птиця. Ходити біля цього всього доводиться чоловіку Надії. І добре, що він і четверо їхніх дорослих синів розуміють і підтримують свою дружину і матір. Надія каже, що її не виснажують постійні відвідувачі, навпаки, вона отримує від цього радість. Адже робити добро — угодна Богу справа.

Надія каже, що не може сказати про погане, що має трапитися з людиною. Хоча і добро, і зло, пояснює жінка, — від Бога. А через зло, послане людині, він її випробовує і дає відчути погане, щоб вона цінувала хороше.

— Ні сатани, ні диявола не існує, — вважає Надія. — Це все просто наші падіння душі. Гріхи ж знищуються тоді, коли ми прощаємо інших. Недарма ж є заповідь: «Возлюби ближнього, як самого себе», і в молитві говориться: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Коли ми прощаємо, нас Бог теж прощає.

— А чи можна змінити долю?

— Ні. Тому даремно казати п’яниці чи наркоману, щоб він розкаявся і залишив згубну звичку. Долю можна змінити лише, якщо на це буде воля Божа.

— Ви можете дати відповіді щодо майбутнього конкретних людей, а про цілу державу, наприклад, про нашу, можете щось сказати?

— Під час помаранчевої революції, коли я разом з іншими односельцями молилася за те, щоб не було війни, мені було сказано Богом, хто буде Президентом держави, і це справдилося. Щодо майбутнього України можу сказати, що вона буде дуже багатою державою і сюди ще повертатимуться ті, хто виїхав звідси у пошуках кращої долі.

— А коли це буде?

— Я не можу сказати більше, ніж мені дано.

Мирослава ШЕРШЕНЬ.

Loading...
 
Читайте також:

Паніка — перший і єдиний симптом пташиного грипу?
№11, 14-2-2006

Кримінальні квартирошукачі
№11, 14-2-2006

Тіло сина залишила щурам
№10, 9-2-2006

Як поділити дитину, коли тато і мама розлучені?
№10, 9-2-2006

Шкідливі книжки
№9, 7-2-2006

З $20 у кишені втекла із секс-рабства
№9, 7-2-2006

Історію Олени багато людей називають дивом

За штампом «дитина війни» можна не поспішати
№8, 2-2-2006

Що загрожує рівнянам?
№8, 2-2-2006

Зекономили на комунальниках
№8, 2-2-2006

Вимагають півмільйона
№8, 2-2-2006

«Містика» Булгакова базувалася на реальних фактах
№7, 31-1-2006

Реклама на сайті

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2016. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола НЕСЕНЮК. Головний редактор — Валентина ШАХ valensrv@gmail.com. Редактор сайту — Алла Садовник allasadovnuk@i.ua.
Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com. Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук pinkrime@gmail.com.
Телефони редакції: (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика