Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

Прийшла добра новина — наші доблесні та непідкупні правоохоронці знайшли і знешкодили верховного вождя невловимої до цього «бурштинової мафії». Ним виявився такий собі Боровик — колишній заступник прокурора нашої області. І хто б міг подумати! Ми не могли, ви не могли, а вони могли.
 

Чотири вінки по дорозі на Костопіль

23-2-2006

Сумна традиція — вішати траурні вінки на місці загибелі людей в автокатастрофах — стала невід’ємною частиною сучасного життя, коли від швидкості пересування залежить успіх у комерції. Цього тижня свою смерть на дорозі неподалік Костополя знайшли ще четверо людей. Ще чотири вінки прикрасять і без того невеселий вигляд цієї автотраси, нагадуючи всім проїжджаючим про скороминучість їхніх повсякденних клопотів.

Це сталося близько опівночі з понеділка на вівторок за кілька кілометрів від Костополя. Загинули чотири жінки. Ще четверо скалічених пасажирок мікроавтобуса, який в’їхав під вантажівку, зараз перебувають у лікарні — двоє у реанімації, двоє у травматології.

Нещастя трапилося з мешканками міста Копиль Мінської області Білорусі, коли вони вчергове прямували на ринок до Хмельницького за товаром. Для них, втім, як і для не однієї тисячі рівнян, поїздки до Хмельницького вже не перший рік звична частина їхнього нехитрого бізнесу — купити на гуртовому ринку товар дешевше, а вдома продати дорожче. На відміну від рівенських, білоруські торговці мають долати заради цього щонайменше п’ятсот додаткових кілометрів.

Мікроавтобус «Форд-Транзит» з вісьмома білорусками на значній швидкості врізався ззаду в автотрейлер «Рено-Магнум», не доїжджаючи близько трьох кілометрів до Костополя з боку Сарн, за кількадесят метрів від придорожнього кафе «Затишок». В офіційних повідомленнях щодо причин аварії вказано, що вона сталася з вини 23-річного водія мікроавтобуса на ім’я Олександр. А ось що розповідають очевидці:

Водій «Рено-Магнум», 41-річний Микола з Одещини:

— Ми їхали двома «фурами» і вирішили зупинитися на перепочинок. Перша вантажівка вже заїхала на стоянку перед кафе, а я зупинився на трасі. Машина довга, щоб скерувати її на стоянку, треба було спочатку взяти трохи ліворуч, а тоді вже викручувати праворуч. Отож я зупинився на узбіччі і пропускав машини, які їхали ззаду. Першим був легковик, він обігнав мене і поїхав уперед. А ось мікроавтобус, не знижуючи швидкості, як їхав, так і врізався ззаду в трейлер. Думаю, водій просто задрімав. Бо потім казав, що пам’ятає лише, як їхав, а далі — удар. Удар, до речі, був такої сили, що наш «Рено-Магнум», а разом з контейнерами у кузові він важить 18 тонн, відкинуло на п’ять метрів уперед. Ми з напарником вискочили з кабіни, підбігли наші колеги з другої машини та клієнти з кафе... Це було страхіття: мікроавтобус майже на два метри залетів під вантажівку і перетворився на купу металобрухту. Зсередини лунали крики і стогін жінок, а зарадити їм ми спершу ніяк не могли. Щоб повитягувати людей з мікроавтобуса, треба було спершу витягнути сам мікроавтобус з-під вантажівки, а на це пішло трохи часу. Спершу зупинили інший мікроавтобус, накинули трос. Не вийшло. Потім зупинили вантажівку ГАЗ, і лише вона змогла відтягнути понівечений «Форд» трохи назад. На той час приїхала «швидка», згодом міліція прибула...

Алла, працівник кафе «Затишок»:

— Хоча в кафе голосно лунала музика, звук якогось глухого удару ми таки почули. Вискочили на вулицю, бо подумали, що, може, хтось із захмелілих клієнтів в’їхав у паркан, та побачили, що все начебто гаразд, лише «фури» стоять. Одна вже на нашій стоянці, друга на дорозі. А за кілька хвилин у кафе вбіг водій, попросив викликати міліцію і «швидку». Всі кинулися до місця аварії, допомагали витягувати тих нещасних, а коли їх всіх нарешті повезли у Костопіль, наші клієнти ще довго від крові відмивалися. Водій того мікроавтобуса навіть нічого сказати не міг, як він заїхав у вантажівку. Не помітити її було просто неможливо — зі всіх боків у вогнях, як новорічна гірлянда. Заснув, чи що? А може, це просто місце таке — кажуть люди, що там, де зараз дорога, колись було кладовище.

З пасажирок мікроавтобуса на місці загинула 37-річна Галина Корсак. 49-річна Любов Сис та Наталія Лєвіна, якій 4 березня мало б виповнитися 24 роки, на момент приїзду «швидкої» ще подавали ознаки життя, але дорогою у лікарню померли. І остання з загиблих, 31-річна Наталія Сурко, померла вже в реанімації Костопільської райлікарні.

Розповідає завідувач відділення Роман Жук:

— Поступила вона до нас в 00.40 непритомна з відкритою черепно-мозковою травмою, переломом основи черепа, множинними переломами ребер, грудини, рук і ніг, у стані травматичного шоку 4 ступеня — це фактично передсмертний стан. Ще 20 хвилин серце потерпілої працювало, а потім зупинилося. Близько години ми намагалися її реанімувати, в тому числі з допомогою нещодавно отриманого сучасного апарата штучної вентиляції легень. Проте травми Наталії виявились несумісними з життям.

У тому ж відділенні перебувають 34-річна Світлана Юруц і 40-річна Ірина Більдюкевич. За словами Романа Жука, їхній стан ще залишається тяжким, але вже не критичним. Принаймні загрози для життя жінок немає. Ще легший стан у 40-річної Ірини Ванагиль і 49-річної Любові Лєвіної. Любов зараз найбільше переймається тим, як найскоріше повернутися додому, щоб поховати доньку — загиблої Наталії Лєвіної.

Щодо самої аварії жінки мало що можуть пригадати:

— Якихось поганих передчуттів у нас не було. Дівчата, правда, спереду біля водія не хотіли сідати (обидві загинули — Авт.), але здавалося воно цілком зрозумілим — там не можна лягти, щоб відпочити. Галя кілька днів тому говорила, що якийсь сон у неї був незрозумілий, мовляв, вона у весільному платті, а квітів чомусь ніхто не дарує. Ми ж їй казали, що це добре, бо у нас кажуть, квіти — до операції, до лікарні. А воно насправді так вийшло, Галя загинула одразу, до приїзду лікарів. Тепер двоє її дітей залишилися сиротами... До Хмельницького ми їхали не вперше, влітку щотижня туди прямуємо, взимку — раз у два-три тижні. Зазвичай закуповуємо товару на 400-500 доларів кожна, бо якраз на цю суму можна набрати речей на 50 кг багажу, які дозволено провозити через митницю. Звісно, важкий це заробіток, але іншого немає. Цього разу виїхали з дому в понеділок о 16.15 — дорога далека, до Хмельницького з 800 кілометрів буде. О дев’ятій вечора проїхали митницю і повкладалися спати. А прокинулися вже після удару, коли навкруги понівечений метал, крики і стогін, чужі люди навколо нас метушаться... Як все сталося — зрозуміти не можемо, бо ж водій наш Саша хоча й молодий, але вже не раз возив людей до Хмельницького. Ніхто до нього ніколи жодних претензій не мав, їздив завжди акуратно. Та й ми не звинувачуємо його в аварії. Якщо він і винен, то хіба зумисне, і кому стане легше, якщо його посадять за цю аварію у тюрму?

23-річного Олександра, який керував мікроавтобусом «Форд-Транзит» і потерпів найменше — в нього лише трохи збиті ноги, в тюрму ще не посадили. Але вже затримали на три доби як підозрюваного у кримінальній справі, порушеній за фактом ДТП. Про це повідомив заступник Костопільського райвідділу міліції Сергій Рижий. Тим часом, у Костопіль приїхав консул Білорусі та близько тридцяти родичів і близьких потерпілих. Разом з місцевими лікарями і правоохоронцями вони вирішують, як найшвидше перевезти загиблих і скалічених жінок додому.

Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ.

 
Читайте також:

У вбивстві зізнався чоловік, пройшовши тест на детекторі брехні
№13, 21-2-2006

Чи будуть в Рівному жертви аферистів-забудовників?
№12, 16-2-2006

Смерть від сірника
№11, 14-2-2006

Вбивство на Київській
№10, 9-2-2006

Загиблу  від  рук  невідомого  знайшли з  перерізаним  горлом

Провокації від морозу
№9, 7-2-2006

Третій політ Чайки
№8, 2-2-2006

Чайка думає про двірників, а не про макак
№7, 31-1-2006

Зоопарк перевели на сухий пайок

Чому повісився майор?
№6, 26-1-2006

Економлять... на малюках
№5, 24-1-2006

Водій Червонія вже стріляє.
У його «шефа» теж є зброя
№4, 19-1-2006

Жартівника, який «замінував» потяг та два вокзали, ще шукають
№3, 17-1-2006

Реклама на сайті

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола НЕСЕНЮК. Головний редактор — Валентина ШАХ valensrv@gmail.com. Редактор сайту — Алла Садовник allasadovnuk@i.ua.
Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com. Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук pinkrime@gmail.com.
Телефони редакції: (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика