Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

У часи мого дитинства усі без винятку жили подвійним життям. Тому що офіційно ми будували комунізм, про що говорили по радіо, показували по телевізору та писали в газетах. Неофіційно ж кожен жив своїм життям, ніяк із тим комунізмом не пов'язаним.

«ДНК» довжиною у 150 років


Я завжди дуже скептично ставився до письменницьких антологій, укладених видавництвом «Клуб сімейного дозвілля», адже практично завжди написані там історії були створені на замовлення і не дуже цікавили самих авторів. Але, на диво, збірка короткої прози «ДНК», до якої увійшли історії Сергія Жадана, Юрія Винничука, Ірени Карпи, Олександра «Фоззі» Сидоренка, Макса Кідрука, Андрія Кокотюхи та Володимира Рафєєнка, утворила цільний текст, який зачіпає до глибини душі.
Loading...
Loading...
 

Чотири вінки по дорозі на Костопіль

23-2-2006

Сумна традиція — вішати траурні вінки на місці загибелі людей в автокатастрофах — стала невід’ємною частиною сучасного життя, коли від швидкості пересування залежить успіх у комерції. Цього тижня свою смерть на дорозі неподалік Костополя знайшли ще четверо людей. Ще чотири вінки прикрасять і без того невеселий вигляд цієї автотраси, нагадуючи всім проїжджаючим про скороминучість їхніх повсякденних клопотів.

Це сталося близько опівночі з понеділка на вівторок за кілька кілометрів від Костополя. Загинули чотири жінки. Ще четверо скалічених пасажирок мікроавтобуса, який в’їхав під вантажівку, зараз перебувають у лікарні — двоє у реанімації, двоє у травматології.

Нещастя трапилося з мешканками міста Копиль Мінської області Білорусі, коли вони вчергове прямували на ринок до Хмельницького за товаром. Для них, втім, як і для не однієї тисячі рівнян, поїздки до Хмельницького вже не перший рік звична частина їхнього нехитрого бізнесу — купити на гуртовому ринку товар дешевше, а вдома продати дорожче. На відміну від рівенських, білоруські торговці мають долати заради цього щонайменше п’ятсот додаткових кілометрів.

Мікроавтобус «Форд-Транзит» з вісьмома білорусками на значній швидкості врізався ззаду в автотрейлер «Рено-Магнум», не доїжджаючи близько трьох кілометрів до Костополя з боку Сарн, за кількадесят метрів від придорожнього кафе «Затишок». В офіційних повідомленнях щодо причин аварії вказано, що вона сталася з вини 23-річного водія мікроавтобуса на ім’я Олександр. А ось що розповідають очевидці:

Водій «Рено-Магнум», 41-річний Микола з Одещини:

— Ми їхали двома «фурами» і вирішили зупинитися на перепочинок. Перша вантажівка вже заїхала на стоянку перед кафе, а я зупинився на трасі. Машина довга, щоб скерувати її на стоянку, треба було спочатку взяти трохи ліворуч, а тоді вже викручувати праворуч. Отож я зупинився на узбіччі і пропускав машини, які їхали ззаду. Першим був легковик, він обігнав мене і поїхав уперед. А ось мікроавтобус, не знижуючи швидкості, як їхав, так і врізався ззаду в трейлер. Думаю, водій просто задрімав. Бо потім казав, що пам’ятає лише, як їхав, а далі — удар. Удар, до речі, був такої сили, що наш «Рено-Магнум», а разом з контейнерами у кузові він важить 18 тонн, відкинуло на п’ять метрів уперед. Ми з напарником вискочили з кабіни, підбігли наші колеги з другої машини та клієнти з кафе... Це було страхіття: мікроавтобус майже на два метри залетів під вантажівку і перетворився на купу металобрухту. Зсередини лунали крики і стогін жінок, а зарадити їм ми спершу ніяк не могли. Щоб повитягувати людей з мікроавтобуса, треба було спершу витягнути сам мікроавтобус з-під вантажівки, а на це пішло трохи часу. Спершу зупинили інший мікроавтобус, накинули трос. Не вийшло. Потім зупинили вантажівку ГАЗ, і лише вона змогла відтягнути понівечений «Форд» трохи назад. На той час приїхала «швидка», згодом міліція прибула...

Алла, працівник кафе «Затишок»:

— Хоча в кафе голосно лунала музика, звук якогось глухого удару ми таки почули. Вискочили на вулицю, бо подумали, що, може, хтось із захмелілих клієнтів в’їхав у паркан, та побачили, що все начебто гаразд, лише «фури» стоять. Одна вже на нашій стоянці, друга на дорозі. А за кілька хвилин у кафе вбіг водій, попросив викликати міліцію і «швидку». Всі кинулися до місця аварії, допомагали витягувати тих нещасних, а коли їх всіх нарешті повезли у Костопіль, наші клієнти ще довго від крові відмивалися. Водій того мікроавтобуса навіть нічого сказати не міг, як він заїхав у вантажівку. Не помітити її було просто неможливо — зі всіх боків у вогнях, як новорічна гірлянда. Заснув, чи що? А може, це просто місце таке — кажуть люди, що там, де зараз дорога, колись було кладовище.

З пасажирок мікроавтобуса на місці загинула 37-річна Галина Корсак. 49-річна Любов Сис та Наталія Лєвіна, якій 4 березня мало б виповнитися 24 роки, на момент приїзду «швидкої» ще подавали ознаки життя, але дорогою у лікарню померли. І остання з загиблих, 31-річна Наталія Сурко, померла вже в реанімації Костопільської райлікарні.

Розповідає завідувач відділення Роман Жук:

— Поступила вона до нас в 00.40 непритомна з відкритою черепно-мозковою травмою, переломом основи черепа, множинними переломами ребер, грудини, рук і ніг, у стані травматичного шоку 4 ступеня — це фактично передсмертний стан. Ще 20 хвилин серце потерпілої працювало, а потім зупинилося. Близько години ми намагалися її реанімувати, в тому числі з допомогою нещодавно отриманого сучасного апарата штучної вентиляції легень. Проте травми Наталії виявились несумісними з життям.

У тому ж відділенні перебувають 34-річна Світлана Юруц і 40-річна Ірина Більдюкевич. За словами Романа Жука, їхній стан ще залишається тяжким, але вже не критичним. Принаймні загрози для життя жінок немає. Ще легший стан у 40-річної Ірини Ванагиль і 49-річної Любові Лєвіної. Любов зараз найбільше переймається тим, як найскоріше повернутися додому, щоб поховати доньку — загиблої Наталії Лєвіної.

Щодо самої аварії жінки мало що можуть пригадати:

— Якихось поганих передчуттів у нас не було. Дівчата, правда, спереду біля водія не хотіли сідати (обидві загинули — Авт.), але здавалося воно цілком зрозумілим — там не можна лягти, щоб відпочити. Галя кілька днів тому говорила, що якийсь сон у неї був незрозумілий, мовляв, вона у весільному платті, а квітів чомусь ніхто не дарує. Ми ж їй казали, що це добре, бо у нас кажуть, квіти — до операції, до лікарні. А воно насправді так вийшло, Галя загинула одразу, до приїзду лікарів. Тепер двоє її дітей залишилися сиротами... До Хмельницького ми їхали не вперше, влітку щотижня туди прямуємо, взимку — раз у два-три тижні. Зазвичай закуповуємо товару на 400-500 доларів кожна, бо якраз на цю суму можна набрати речей на 50 кг багажу, які дозволено провозити через митницю. Звісно, важкий це заробіток, але іншого немає. Цього разу виїхали з дому в понеділок о 16.15 — дорога далека, до Хмельницького з 800 кілометрів буде. О дев’ятій вечора проїхали митницю і повкладалися спати. А прокинулися вже після удару, коли навкруги понівечений метал, крики і стогін, чужі люди навколо нас метушаться... Як все сталося — зрозуміти не можемо, бо ж водій наш Саша хоча й молодий, але вже не раз возив людей до Хмельницького. Ніхто до нього ніколи жодних претензій не мав, їздив завжди акуратно. Та й ми не звинувачуємо його в аварії. Якщо він і винен, то хіба зумисне, і кому стане легше, якщо його посадять за цю аварію у тюрму?

23-річного Олександра, який керував мікроавтобусом «Форд-Транзит» і потерпів найменше — в нього лише трохи збиті ноги, в тюрму ще не посадили. Але вже затримали на три доби як підозрюваного у кримінальній справі, порушеній за фактом ДТП. Про це повідомив заступник Костопільського райвідділу міліції Сергій Рижий. Тим часом, у Костопіль приїхав консул Білорусі та близько тридцяти родичів і близьких потерпілих. Разом з місцевими лікарями і правоохоронцями вони вирішують, як найшвидше перевезти загиблих і скалічених жінок додому.

Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ.

Loading...
 
Читайте також:

У вбивстві зізнався чоловік, пройшовши тест на детекторі брехні
№13, 21-2-2006

Чи будуть в Рівному жертви аферистів-забудовників?
№12, 16-2-2006

Смерть від сірника
№11, 14-2-2006

Вбивство на Київській
№10, 9-2-2006

Загиблу  від  рук  невідомого  знайшли з  перерізаним  горлом

Провокації від морозу
№9, 7-2-2006

Третій політ Чайки
№8, 2-2-2006

Чайка думає про двірників, а не про макак
№7, 31-1-2006

Зоопарк перевели на сухий пайок

Чому повісився майор?
№6, 26-1-2006

Економлять... на малюках
№5, 24-1-2006

Водій Червонія вже стріляє.
У його «шефа» теж є зброя
№4, 19-1-2006

Жартівника, який «замінував» потяг та два вокзали, ще шукають
№3, 17-1-2006

Реклама на сайті

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола НЕСЕНЮК. Головний редактор — Валентина ШАХ valensrv@gmail.com. Редактор сайту — Алла Садовник allasadovnuk@i.ua.
Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com. Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук pinkrime@gmail.com.
Телефони редакції: (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика