Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

Чув, що десь у місті криво паркан поставили. Не хочете піти перевірити? А на іншій вулиці будувати щось збираються ніби незаконно. Ходімо перевіримо! А потім пікет організуємо біля офісу порушників, пресу запросимо, інтерв'ю дамо…

Франко і музика. Рівнянам розкажуть про те, хто з музикантів використовує поезію класика


2016-й – рік Івана Франка в Україні. Аби заохотити молодь дізнатися більше про українського інтелектуала, який має найбільший серед українців творчий доробок, обласна бібліотека вирішила провести творчий захід.
Loading...
Loading...
 

Сімнадцять гробів

29-5-2014

Востаннє таке було у нас понад 25 років тому, коли до Рівного в оцинкованих ящиках доставляли тіла загиблих в Афганістані. Тоді про це не писали газети, ніхто не задавав жодних запитань, а матері могли лише тихо оплакувати своїх синів, убитих невідомо за що на чужій землі. Сьогодні у нас свобода і демократія, яку ми захистили ціною життя патріотів. І тому ми маємо повне право запитати — за що гинуть наші хлопці, кинуті у донецьких степах на погибель у нерівному бою? Що казати, коли навіть літак із тілами загиблих прибув до Рівного майже на чотири години пізніше, ніж було оголошено родичам героїв. Тож віддаючи останню шану полеглим у боях, ми маємо знайти і покарати винних у їхній загибелі як з одного, так і з іншого боку лінії фронту. Інакше це буде не останній такий рейс.

Полигон-1

В аеропорту Рівного в понеділок приземлилися два військово-транспортних літаки Ан-26 з "вантажем 200" — 17 трунами з військовими, розстріляними минулого тижня бойовиками під райцентром Волноваха на Донеччині. Ритуал прощання відбувся на полігоні неподалік села Нова Любомирка. Серед загиблих — троє рівнян: 34-річний Андрій Нечипорук з села Бронники Рівненського району, 22-річний Віталій Маринич з села Рокитне та 23-річний Леонід Озеранчук з села Осницьк Рокитнівського району. Решта загиблих були мобілізовані на військову службу з Волинської, Хмельницької, Львівської та Івано-Франківської областей.

Літаки прибули до Рівного лише о пів на першу, а не о 9.00, як попередньо обіцяли військові. Потім знадобився ще час, поки труни перевантажать у військові вантажівки та доставлять на полігон. Рідним та близьким загиблих, які приїхали туди з сусідніх областей ще зранку, довелося півдня чекати. Виплескуючи своє горе у розмовах з журналістами та присутніми тут військовими.

Полигон-2

Оксана та Петро Бондаруки з села Заріччя Володимир-Волинського району, які втратили 23-річного сина Миколу, розповідають:

— Фермер з нашого району за свої гроші купив для всіх наших місцевих хлопців, яких відправили на схід, каски та бронежилети. Передав військовим… але захисна амуніція до наших синів так і не дійшла…

На схід відправили й нашого зятя, він досі там. Розмовляли з ним по мобільному, то каже, що без командира висадили в чистому полі, як мішень. Хлопці не мають що пити-їсти, окопуються, сплять по дві години й постійно насторожі. Бо місцеві підходять та викрикують: "Якщо не заберетеся з нашої території, то всіх перестріляємо..."

Що то за командири такі, як могло статися те, що зараз можна побачити в Інтернеті? Вдень підійшли до наших хлопців, обізвали як хотіли, познімали на телефони все, а під ранок наступного дня під'їхали сепаратисти й чеченці та розстріляли. А потім, коли солдати приїхали тіла забирати, то по них ще й свої з вертольотів кілька черг пустили…

Валентина Артемок з Ковеля:

— Загинув чоловік племінниці, 36-річний Олександр. Осиротіли троє діток — хлопці 9 та 10 років і тримісячна донечка. Він єдиним годувальником в сім'ї був...

Казав, що потрібна форма — купили та передали. Що нема з чого їсти варити — купили та передали харчі. А далі з тиждень просив, що потрібен бронежилет і каска. Дізналися, що начебто 350 доларів вони коштують. То й нехай, не шкода грошей, щоб лише живим вернувся. Почали розпитувати, де можна купити, та… не встигли. І як це так може бути, щоб воювали за Україну та не мали навіть у що вдягнутися, хоча б якогось захисту. Де ж ті гроші, що ми всі передаємо на нашу армію?

Тетяна Гончарук з Хмельниччини, втратила 35-річного чоловіка Володимира:

— У нас двоє дітей, сину 9 років та п'ятирічна донечка. Хоч вона серйозно хвора, в неї пієлонефрит, чоловіка таки мобілізували. Дзвонила йому 21 травня ввечері, то сказав, що все нормально, щоб не хвилювалась. А наступного ранку вже дзвінка не було. Я з дитиною мотаюся по процедурах у лікарні й не знаю вже, що робити. У п'ятницю додзвонилася в Хмельницький обласний військкомат, у відповідь: "В телефонному режимі питання не розглядаємо". Кажу, добре, приїду. "Ні, не приїжджайте, бо в нас неприйомний день". Я таки взяла з собою дитину й пішла до них. Мене впустили, але щойно зайшла в кабінет, прибили словами: "Ваш чоловік загинув"...

Інші жінки та чоловіки в жалобному вбранні додавали:

— Брат чоловіка із Закарпаття розповідає, що хлопці та чоловіки тікають і ховаються в горах від мобілізації. Бо військкоматівцям лише б виконати план.

— Так само й у нас: хто заплатив 10 тисяч гривень, того не забрали. А хто не мав за що чи ж не захотів відкупитися, того послали під кулі.

— А чого їх перед тим навчили?! Шикувалися, марширували та цвяхи рівняли...

— Хіба ми не хочемо захищати Україну? Але давайте ми будемо захищати свою землю. Якщо з Волині, то волинську... А Донеччину нехай донеччани захищають!

— Наші хлопці мали досі бути на полігоні під Рівним, а їх туди, де йдуть жорстокі бої, кинули необстріляних. Мій син дзвонив і казав: "Мамо, коли я був у Рівному, то люди дуже добре до нас ставилися, нічого не шкодували, їсти приносили. А тут в Новоукраїнці на Донеччині місцеві кажуть: чого ви, бандерівці, приїхали, повбиваємо вас усіх.

— Наші не мають наказу стріляти, тільки в повітря, а "ті" — одразу на ураження, поранених добивають. Чому туди направляють тільки хлопців із Західної України?!

Полигон-3

Не бракувало риторичних запитань, скарг та звинувачень й у мобілізованих в армію з Рівненщини, усіх західних областей, а також з Вінниччини, Черкащини та Київщини, які зараз перебувають на території полігона. Того дня їх звільнили від занять для участі в ритуалі прощання з загиблими. Але кілька сотень солдатів вдалися до непослуху — всупереч забороні командирів відкрили ворота обох КПП та провели на територію журналістів, щоб, як сказали, бути почутими. І розповіли, зокрема, таке:

— Нас призивали на 45 днів, цей час минув, але не відпускають. Кажуть, що, можливо, триматимуть до вересня. А на підставі чого ми тут, ніхто нічого не пояснює, не показує жодних наказів, законів чи розпоряджень.

— Мало того, що посилають в бій без касок і бронежилетів, за кого взагалі там воювати? За тих, що сидять в кабінетах і ховаються за чужими спинами? І чому тільки нас, західняків, воювати направляють? Коли мобілізували, то казали, що будемо служити на місці чи на кордоні з Білоруссю.

— Була тут раніше знімальна група, але їм показали лише один "показовий" намет. В той час як ми в інших наметах на соломі та на піску спали. За свої гроші купували цвяхи, щоб нари збити. Обмундирування нормального не видають, їжа така, щоб хіба з голоду не померти. У квітні заплатили тільки по 300 гривень, за травень — по 1300-1600, залежно від посади.

— За 45 днів, відколи тут, багато хто з нас жодного разу не стріляв. Ями копаємо, в карти граємо, цибулю ось посадили та доглядаємо.

— Розвантажили на склад 7 тонн згущеного молока — не видають. Почали обурюватись, то видали по одній баночці, і то… під розписку.

— Мене назначили санітаром, хоч в медицині нічого не тямлю. Дали тільки вату, бинти, джгути та нашатирний спирт, якщо хтось знепритомніє. Ні йоду, ні анальгіну.

— В мене двоє маленьких дітей, жінка в декретній відпустці, але забрали й тримають тут.

Командир Рівненського полігона, тобто в/ч А-4152 Олександр Ніколайчук, заступник обласного військового комісара Волині Володимир Бондарук та ще кілька військових комісарів, а також заступник командувача ОК "Північ" Володимир Яцентюк всі звинувачення солдатів заперечували. Запевняли, що насправді всім необхідним вони забезпечені і що всі заняття проводяться за планом. В тому числі й стрільби, під час яких, мовляв, тільки за тиждень вистріляли 420 тонн боєприпасів. Уточняли, що 45 днів, які вже відслужили мобілізовані, це не остаточний термін, — неправильно, мовляв, призвані зрозуміли, бо закону про демобілізацію допоки немає.

Не залишились без відповіді й крики матерів щодо того, за яким правом послали солдатів на війну, хто відповість за загиблих і чому не повертають назад тих, хто досі під кулями на сході України. Офіцери запевняли, що був наказ на відправлення 51-ї бригади з Володимир-Волинського для участі в АТО на сході, і що не вони його приймали. Що питання про повернення бригади вже вирішується, але це не справа одного дня. А за фактом того, що сепаратисти мали змогу безперешкодно знімати солдатів на відео, а потім розстріляти, вже проводиться спеціальне розслідування, і винні будуть обов'язково покарані. На цьому словесна перепалка офіцерів з мобілізованими солдатами та рідними тих, хто загинув на Донеччині чи досі перебуває там, закінчилася. Бо на полігон нарешті прибула колона з "вантажем 200".

Ритуал прощання був скор­бот­но-урочистим, приїхала навіть почесна варта зі Львова. Всіх загиблих згадали поіменно, відслужили молебень та вшанували їхню пам'ять хвилиною мовчання. Чітка організація заходу ненадовго порушувалась тільки в кількох випадках, в місцях, де стояли рідні та близькі загиблих, які не могли стримати сліз і голосіння. Тим з них, які непритомніли, одразу надавали допомогу військові санітари та медики "швидких" з Рівного. На завершення прощання військові під вигуки "Героям Слава!" віднесли труни до автобусів, щоб розвезти їх по домівках.

Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ.

Банківські рахунки, на які можна переказати кошти родинам рівнян, які загибли на Донеччині:

1. Приватбанк. №картки 5168757253481503, Озеранчук Тетяна Федорівна.

2. Приватбанк. №картки 4149497809662341, Маринич Тетяна Іванівна.

3. Р/р: 35423302030358 в ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 34021133, отримувач: Рівненський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Призначення платежу: благодійний внесок для районного фонду "Милосердя" для сім'ї загиблого Нечипорука А.Д. Контактна особа — Павлусь Олександр Ростиславович (тел. 26-65-40, (067) 360-24-89).

Читайте також по темі:

Loading...
 
Читайте також:

Перемагає Порошенко
№37, 27-5-2014

Війна за бурштин: чотири села в облозі
№36, 22-5-2014

Лічнера звільнили?
№35, 20-5-2014

Війна за бурштин
№34, 15-5-2014

Постраждали за бурштин
№33, 13-5-2014

Стрілянина за бурштин
№32, 12-5-2014

Як рівненські генерали пейзаж для Пшонки малювали
№32, 8-5-2014

Воюють за пагорб Слави
№31, 5-5-2014

Бережіться п'яних стоматологів!
№31, 30-4-2014

Сергій Пандрак знає все!
№30, 24-4-2014

Павло Юсюк — обличчя Рівного
№29, 17-4-2014

Реклама на сайті

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2016. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола НЕСЕНЮК. Головний редактор — Валентина ШАХ valensrv@gmail.com. Редактор сайту — Алла Садовник allasadovnuk@i.ua.
Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com. Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук pinkrime@gmail.com.
Телефони редакції: (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика