Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

Упевнений, що понад половина жителів Рівного, навіть ті декілька тисяч, що мешкають на цій вулиці, не знають, на честь чого вона названа «Відінською». Більше того — вже другий десяток років народ називає цю вулицю «ВідЕнською», як таку, що названа іменем столиці Австрії за аналогією з «віденською кавою» та «віденськими булочками».
 

Петро Кралюк: «Мене цікавило дещо інше — як сам Микола Гоголь сприймав свою агентурну діяльність».

28-11-2016

Після низки загалом позитивних рецензій українських авторів, які прочитали мою книгу «Таємний агент Микола Гоголь», а також шквалу негативних відгуків на неї в російських та проросійських мас-медіа, автори яких, звісно, цю книгу не читали, але вважали своїм обов'язком засудити, нарешті з'явилася критична рецензія автора, який все-таки її читав. Будь-яка критика (навіть несправедлива) має один безперечний позитив — змушує більш глибоко розглядати її предмет.

Кралюк

Не буду вдаватися до розгляду закидів, які мені зробив Олександр Глотов. Зокрема, на те, що книга «недостатньо наукова» і що в ній використана не та література. По-перше, це предмет фахової дискусії. А, по-друге, самі читачі можуть тут оцінити «логіку» критика. Не звертатиму уваги на закид про те, що в книзі немає доказів, точніше документальних свідчень, які б однозначно говорили про роботу Миколи Гоголя в ІІІ Відділенні імператорської канцелярії. Прямі й непрямі докази, у т. ч. й документальні свідчення, наводяться в книзі. Інша справа — не кожен їх хоче сприймати. Звісно, документу з ІІІ Відділення, де б чорним по білому було написано «Микола Гоголь — наш агент», немає. Але, думаю, професор Глотов чудово розуміє, що спецслужби не «палять» своїх цінних агентів і, відповідно, намагаються не залишати документальних свідчень про них. Насправді рукописи горять — особливо рукописи спецслужб.

Хочеться сказати кілька слів про інше. Чомусь критик приділив увагу такому етико-політичному питанню, як оцінити (добре чи погано) агентурну діяльність Гоголя. При цьому професор Глотов навіть наводить чималенький список письменників, що працювали в спецслужбах різних країн. Мовляв, явище — поширене. І ніхто цих письменників не осуджує.

Якщо чесно — цим питанням я не переймався, пишучи книгу. У мене не було бажання давати етико-політичну оцінку агентурним діянням класика російської літератури. І те, що ця література значною мірою вийшла з шинелі агента ІІІ Відділення, мене практично не хвилювало.

Чи є позитивом агентурна діяльність Гоголя? З точки зору російської імперської бюрократії, позитив безперечний. А Гоголь так чи інакше пов'язував себе з політичною елітою Російської імперії. Служити їй, в певному розумінні, для нього означало служити вітчизні. Хоча для польських політичних емігрантів, проти яких працював Гоголь, це був негатив. А як оцінювати таку діяльність з позицій діячів, котрі реалізовували український національний проект? Питаннячко…

У книзі мене цікавило дещо інше — як сам Микола Гоголь сприймав свою агентурну діяльність. Очевидно, двоїсто. І ця двоїстість, про що я пишу, обумовлювалася двоїстістю тогочасного малоросійського дворянства, до якого належав Гоголя. З одного боку, це дворянство чимало зробило для становлення Російської імперії і претендувало на те, щоб зайняти в ній провідні позиції. Тому для дворян-малоросіян імперія й була вітчизною, якій треба служити. Але, з іншого боку, це дворянство стало на початку ХІХ ст. пасинком імперії й почало виявляти певні автономістичні настрої.

Це маємо й у Гоголя. Так, він готовий служити імперії. І водночас розуміє, що імперія — йому не мати, а мачуха. Щоб «завоювати» Санкт-Петербург, треба укласти угоду з чортом (пригадайте хоча б «Ніч перед Різдвом»). Певно, для Гоголя робота в ІІІ Відділенні якраз і була угодою з чортом. Угодою, яка давала йому здобути «бажані черевички». Але угодою, від якої він відхрещувався. Це так чи інакше породжувало внутрішній конфлікт. Звідси, на мою думку, чимало дивацтв у поведінці письменника. А ще більше дивацтв у його творах, зокрема подвійність, де поверхова «ідеологія», яка загалом розрахована на масового читача, руйнується спеціально створюваними контекстами. Це одна з найсильніших сторін творчості Гоголя.

Якось розмовляючи з професором Глотовим із приводу агентурної роботи російського класика, я почув: мовляв, якщо така робота зробила письменника генієм, то це можна лише вітати.

Що ж — і така оцінка має право на існування.

Петро КРАЛЮК.

 
Читайте також:

Конан Дойл із Острога
№47, 28-11-2016

Фотофакт
№47, 24-11-2016

Сім звичок ви­со­ко­ефек­тив­них людей
№47, 24-11-2016

Європейський джаз повертається у Рівне
№45, 16-11-2016

Засипали розкопки на Замковій
№44, 3-11-2016

Премію Ніла Хасевича отримає Євген Чорний
№43, 2-11-2016

Луценки й вершник на коні
№43, 29-10-2016

Замість калькулятора — рахівницю
№43, 27-10-2016

запропонують школярам у музеї на виставці, експозицію якої стилізовано під клас із 30-х років минулого сторіччя

Музика, зрозуміла кожному
№42, 20-10-2016

Усе почалося з кімнати непотребу
№42, 20-10-2016

Нафестивалили уже на мільйон
№41, 14-10-2016

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола НЕСЕНЮК. Головний редактор — Валентина ШАХ valensrv@gmail.com. Редактор сайту — Алла Садовник allasadovnuk@i.ua.
Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com. Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук pinkrime@gmail.com.
Телефони редакції: (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика