Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

У часи мого дитинства усі без винятку жили подвійним життям. Тому що офіційно ми будували комунізм, про що говорили по радіо, показували по телевізору та писали в газетах. Неофіційно ж кожен жив своїм життям, ніяк із тим комунізмом не пов'язаним.

«ДНК» довжиною у 150 років


Я завжди дуже скептично ставився до письменницьких антологій, укладених видавництвом «Клуб сімейного дозвілля», адже практично завжди написані там історії були створені на замовлення і не дуже цікавили самих авторів. Але, на диво, збірка короткої прози «ДНК», до якої увійшли історії Сергія Жадана, Юрія Винничука, Ірени Карпи, Олександра «Фоззі» Сидоренка, Макса Кідрука, Андрія Кокотюхи та Володимира Рафєєнка, утворила цільний текст, який зачіпає до глибини душі.
Loading...
Loading...
 

На милицях — на Говерлу та футбол

16-2-2017

Історія Тараса Сокола примушує задуматися. У дитинстві хлопець через нещасний випадок втратив частину ноги. Зараз він навчається на ІV курсі Острозької академії, вивчає економічну кібернетику. А окрім навчання, веде активний спосіб життя: він — призер всеукраїнських змагань із футболу, любить подорожувати й вважає, що головне — рухатися вперед.

Тарас Скала

Останні півкілометра угору я повз

 — Мрія підкорити Говерлу на милицях зародилася кілька років тому, коли я познайомився з одним чоловіком (йому було десь під 50, а імені я вже і не пригадаю). У молодому віці він втратив ногу на заводі, усе життя пересувався на візку та милицях. Під час зустрічі з ним заговорили про подорожі і він розповів, як піднявся на милицях на Говерлу! Я був шокований, бо думав, що подолати гори та схили нереально. я сам на милицях уже понад 10 років і для мене це якось надто небезпечно здавалось. Виявилося, цей чоловік на своїй старенькій «Таврії» приїхав до підніжжя гори, а звідти з ріднею здійснив підйом. Ця історія мене, звичайно, мотивувала.

Труднощі були переважно ще до самого підйому на Говерлу. Річ у тому, що від найближчої зупинки транспорту до підніжжя — понад 10 км. Ми добирались автостопом, але значну частину шляху йшли пішки. У свої сили я вірив. Знав, що зможу піднятися, адже якщо хтось зміг, то чим я гірший?

Було важко, звісно, адже не щодня прохожу пішки такі дистанцій та ще й під кутом. Постійно боліли руки, натирав мозолі, до того ж у той день дуже спекотно було.

Останні півкілометра був дуже крутий схил і я буквально вже повз. Коли ми дісталися вершини, то не встигли натішитися, як нас застала гроза. І стало дуже страшно. На щастя, усе пройшло добре. Ми дуже змокли, але залишилися задоволені подорожжю.

Тарас Скала

Коли бачиш їхні успіхи, то думаєш, що було б чудово бути таким чемпіоном. І знову стараєшся, і працюєш над собою.

 — Я займаюся футболом п’ять років. Федерація футболу інвалідів України проводить змагання для інвалідів-ампутантів. Це футбол на милицях, по суті. Був тричі на всеукраїнських змаганнях і щоразу вигравав призові місяця. Минулого року був у команді від Волинської області. Пізніше потрапив у збірну України.

Також раніше я займався лижним спортом. Брав участь у всеукраїнських змаганнях. Там я познайомився з людьми, які їздять на параолімпіади та різні міжнародні змагання. Вони мають гарний досвід і тому мотивують своїми історіями. Коли бачиш їхні успіхи, то думаєш, що було б чудово бути таким чемпіоном. І знову стараєшся, і працюєш над собою.

Хотів би поїхати на міжнародні змагання з футболу, адже я постійно тренуюсь із друзями в період навчання. Але проблема в тому, що держава мало виділяє грошей на спорт для інвалідів.

Тарас Скала

Не можна просто сидіти вдома, треба йти в люди і щось робити

 — Хочу поїхати за кордон, отримати там гарний досвід, тобто попрацювати за спеціальністю і повернутися в Україну, уже маючи хороші знання. Потім — почати свій бізнес. За кордоном наші знання цінують більше ніж тут. Є багато мрій, але знаю точно, що хочу в Іспанію. Зараз я навіть трішки вчу іспанську, не на курсах, а самостійно.

Потрібно постійно себе мотивувати. Ставте собі конкретні цілі. Не можна просто сидіти вдома, треба йти в люди і щось робити. Якщо ти студент, то долучайся до різних проектів, адже їх справді вистачає. Удосконалюй свої навички або ж учись чомусь новому. Головне — рухатися вперед.

Розмовляв Назарій МАЗИЛЮК.

Loading...
 
Читайте також:

Універсальний рядовий Полковник
№50, 20-12-2016

Квартира для Яни
№50, 18-12-2016

Головна люстраторка України — з Острозької академії
№48, 4-12-2016

Прокурор області: «На інші посади не зазіхаю»
№40, 6-10-2016

Рівненський депутат вдома вирощує банани, апельсини, лайм і кавові дерева
№38, 22-9-2016

Талісман делегації
№36, 8-9-2016

Сергій Князєв: «Хліб на Поліссі купують не так часто, як пожежні рукави»
№17, 28-4-2016

Святослав Євтушенко: "Я не можу залишатися осторонь життя Рівного"
№25, 2-4-2015

Іло Глонті: «Нова українська влада буде в кедах!»
№14, 19-2-2015

Святослав Євтушенко: "Хотілося б, щоб мені дали можливість завершити розпочату роботу"
№10, 5-2-2015

Депутат міськради Святослав Євтушенко про сім’ю, життя поза роботою і мрії
№93, 18-12-2014

Реклама на сайті

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола НЕСЕНЮК. Головний редактор — Валентина ШАХ valensrv@gmail.com. Редактор сайту — Алла Садовник allasadovnuk@i.ua.
Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com. Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук pinkrime@gmail.com.
Телефони редакції: (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика