Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

Маю таку прикмету: щойно наша верховна влада починає робити щось наскрізь патріотичне та проукраїнське — пильнуй кишені. Коли простіше, уся державна патріотика вже третій десяток років виконує роль димової завіси, яка би приховала чергову оборудку влади не на нашу користь.
 

Архіви ЦРУ: хто і як шпигував за українцями

Американська розвідка зібрала величезний масив даних про повсякденне життя українців з 40-х до 90-х років

16-2-2017

Куди ходили купатися кияни в 50-х роках, про крадіжки, військові об'єкти і русифікацію Донбасу — про дуже різні сторони українського життя можна прочитати в архівах ЦРУ. Серед мільйонів оприлюднених нещодавно секретних документів понад 10 тисяч стосуються України.

ЦРУ життя українців

Агенти на фабриках і заводах

Екстраординарні заходи безпеки, статус закритого міста і скеля не допомогли приховати від очей ЦРУ один з найбільш секретних об'єктів у Радянському Союзі — базу підводних човнів у Балаклаві. Як свідчать документи, про це місце по той бік Атлантики знали ще на етапі будівництва.

У секретному звіті американської розвідки за 1960 рік згадується хімзавод у Саках, що був під посиленою охороною. Детально описано його план, зміну запаху і кольору рідин у його резервуарах, штани директора-генерала і те, як він скаржився на затримку деталей з Уралу.

За словами історика Володимира Бірчака, інформація про військово-промисловий комплекс не могла надійти до ЦРУ з відкритих джерел, це була винятково робота агентів. «Здивувало те, наскільки якісно і масштабно працювало ЦРУ в СРСР. З цих документів стало відомо, що позиції ЦРУ в Радянському Союзі були досить непогані. Шпигунська мережа була розвинена», — вважає пан Бірчак і додає, що це підтверджують документи з архівів СБУ.

Там є матеріали, в яких йдеться про викритих у Радянському Союзі шпигунів, розповідає пан Бірчак, який свого часу працював заступником директора архіву української спецслужби. Вчений переповідає історію про двох туристів з Нідерландів, які у 1966 році мандрували територією України, фотографуючи краєвиди. Коли їх схопили працівники КДБ, виявилося, що на плівках було чимало секретних об'єктів, потрібних для розвідки.

Своїх джерел ЦРУ не розкриває, більшість імен у документах заретушовано.

Разом з тим історик Максим Майоров зазначає, що випадків вербування високопоставлених радянських чиновників агентами ЦРУ було вкрай мало. Більшість даних надходило від рядових інформаторів — відвідувачів СРСР, військовополонених.

план військових казарм у Сарнах, Рівненська область, 1964 рік

План військових казарм у Сарнах, Рівненська область, 1964 рік

Принаймні копій секретних радянських документів в архівах ЦРУ історик ще не зустрічав.

«Це були повідомлення низового рівня. Наприклад, для шпигування за ядерним об'єктом агенту було достатньо зібрати зразки води і ґрунту біля нього, вивезти. З цього могли визначити тип і потужності виробництва. Це більше робота аналітиків, а не викрадення документів», — вважає пан Майоров.

Ще одним напрямом, яким в Україні займалось ЦРУ, була науково-технічна розвідка. В архівах є цілі доповіді членів Академії наук, сфотографовані, перекладені на англійську наукові журнали з хімії, біології.

Історики називають важливим архів ЦРУ в контексті верифікації матеріалів. Наприклад, коли виникає суперечка двох документів — УПА і МДБ, документи американської розвідки можуть стати третім джерелом інформації.

«Є цікаві моменти у підрахуванні втрат УПА у 1947-1948 роках. Відомо, що радянська сторона любила завищувати кількість ліквідованих повстанців. Документи ЦРУ можуть поставити крапку в цій суперечці», — вважає пан Бірчак.

Проте, зазначають історики, ці документи теж потребують перевірки. В одному із секретних звітів ішлося про 150 випадків протестів проти радянської влади у Криму у 1946 році. Через складне економічне становище, нестачу продуктів люди відмовлялись працювати в колгоспах, ділили колгоспне майно.

Водночас про якісь великі антирадянські виступи у Криму історику Майорову не відомо. «Можливо, це були якісь донесення, на основі яких в ЦРУ робили такі висновки про протести. Можливо, вони були дещо перебільшені», — припускає вчений.

Крадуть всі

«Зарплатня у людей невисока, але кожна людина, особливо робітники, допомагають собі тим, що крадуть речі з роботи і продають їх. Привілейовані класи — це партійні працівники, КДБ, міліція», — так описується Львів у звіті ЦРУ за вересень 1960 року.

В архівах є сотні цікавих документів про повсякденне життя Радянської України. Від цін на продукти і розкладу громадського транспорту до прогнозів погоди по всій території СРСР.

За назвою багатьох міст і сіл можна знайти схеми розташування військових частин, доріг, залізничних станцій з кількістю потягів, інформацію про населення, фабрики і лікарні.

«Ці документи показують класику розвідувальної роботи. У нашому уявленні розвідка — це агент 007 Джеймс Бонд. Але розвідка — це дуже тяжка і скрупульозна робота. У США працівники ЦРУ моніторили радянську пресу, спілкувалися з туристами, які відвідували СРСР», — розповідає пан Бірчак.

Пан Майоров зазначає, що в ЦРУ узагальнювали величезні обсяги інформації, порівнювали з різними джерелами, здійснювали аеророзвідку, аналізуючи все це, складали великі матеріали.

А поряд з цим вони збирали анекдоти. Наприклад, про кукурудзу на Марсі й про те, як українці плюють на марки з Хрущовим.

Націоналізм і «старші брати»

«Вони [українці] мають багатий культурний спадок і певною мірою пишаються тим, що є більшими «європейцями», аніж росіяни», — такі висновки зробили в ЦРУ про українців у 1975 році.

Дослідження було присвячено націоналізму, який розвідники назвали однією з найбільш дошкульних проблем для радянської влади.

Оцінки ЦРУ, його прогнози і аналітика щодо України — ось що становить найбільшу цінність цих архівів, вважає історик і блогер ВВС Олексій Бухало.

У тому ж звіті про життя Львова за 1960 рік є спостереження про те, що українці дуже не люблять росіян, називають їх «кацапи», «кацапендрія» і «старші брати».

Також там йдеться про настрої на підтримку незалежності серед української інтелігенції й зневіру у «хрущовській відлизі».

У 1975 році в ЦРУ зазначали, що час на стороні асиміляції Східної України — процес русифікації відбувається повільно, але неухильно через переїзд росіян і асиміляцію українців. Кількість росіян у містах на сході зростала.

У містах на сході Україні кількість росіян і русифікованих українців зрівнялась з кількістю нерусифікованих українців. Спротив русифікації чинили на заході країни. «Після російської республіки у Радянській імперії немає більш важливої території для Москви, ніж Україна», — йшлося в дослідженні ЦРУ.

BBC Україна.

 
Читайте також:

Як рівняни за Польщі Різдво святкували…
№1, 7-1-2017

«Грипа шаліє…»
№49, 10-12-2016

Про те, як у 30-х роках минулого сторіччя боролися з епідемією грипу

Як князі та поміщики вином на Рівненщині торгували
№39, 2-10-2016

У середині 19 століття на території Рівненського повіту існувало 26 винокурних заводів

Парк на Грабнику:
№34, 25-8-2016

з кожним наступним перейменуванням дерев ставало все менше

Сосонки — Бабин Яр Рівного
№32, 11-8-2016

Майбутній Нобелівський лауреат жив у Рівному на вулиці Шосейній
№17, 28-4-2016

На Соборній змінювали таблички щонайменше сім разів
№6, 11-2-2016

Небагато вулиць Рівного зберегли свої первісні назви

Від рябчиків і окопної каші — до ананасів і салату з крабових паличок
№97, 6-1-2016

Листівки із старого альбому
№97, 6-1-2016

Транспорт 30-х у Рівному: від залізничного вокзалу до вулиці Галлєра — на таксі за злотий
№89, 3-12-2015

Новий Світ по-рівненськи
№48, 9-7-2015

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Жванський Микола: rivne_ren@ukr.net

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.


Яндекс цитирования Яндекс.Метрика