Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

За освітою я мовник. Тож під час навчання в інституті, який ще не перейменували тоді в університет, мусив прочитати і прослухати чималий шмат інформації щодо мовного питання. Про те, як ця мова розвивається, і таке інше. Одразу зізнаюся — тоді це було мені не дуже цікаво.

Кубок Марка — на День Конституції


Спідвейні змагання, присвячені пам'яті Ігоря Марка, відбудуться у середу, 28 червня, у Рівному. За попередньою інформацією, участь в особистих перегонах братимуть спортсмени з України, Польщі, Латвії, Італії, Данії, Аргентини, а можливо, навіть Австралії.

Була школа — стала пам'ятка архітектури?


Колишнє приміщення ЗОШ №14 на вул. Залізничній, 34, яке міська влада Рівного збиралася продати з аукціону під приватний дитячий садок, невдовзі може отримати новий статус. Як виявилося, тепер це не просто напіврозвалена стара хатина з котельнею, спортзалом та майстернею в окремих корпусах, а… потенційна пам'ятка архітектури місцевого значення.
 

«ДНК» довжиною у 150 років

25-3-2017

Я завжди дуже скептично ставився до письменницьких антологій, укладених видавництвом «Клуб сімейного дозвілля», адже практично завжди написані там історії були створені на замовлення і не дуже цікавили самих авторів. Але, на диво, збірка короткої прози «ДНК», до якої увійшли історії Сергія Жадана, Юрія Винничука, Ірени Карпи, Олександра «Фоззі» Сидоренка, Макса Кідрука, Андрія Кокотюхи та Володимира Рафєєнка, утворила цільний текст, який зачіпає до глибини душі. Особисто в мене, до прикладу, так і сталося.

ДНК

Твір розпочинається доволі нетривіально, адже надворі 2057 рік і йде мова про українського студента, який навчається у Китаї, — Андрія Чумака. Він погодився на експеримент зі своєю ДНК, адже на той час вчені навчилися виокремлювати з нуклеїнової кислоти найяскравіші спогади про життя предків. Звісно ж, таким чином він розраховує розв'язати свої фінансові проблеми, але чи не робить це його життя подібним до життів його предків?

Історія відносить читача на 150 років у минуле, до початку XX століття, де молодий парубок тікає від батьків, бо не хоче бути слобожанським церковнослужителем. Він вступає до військового училища, а потім пробує боротися проти царського режиму. На жаль, в нього не було чітких відповідей на запитання: «Що таке Україна?», «Як її будувати?», «Куди веде революція?». Сергій Жадан писав цей уривок «спогадів» і дуже чітко зачепив до сьогодні актуальні больові точки українців.

Далі Ірена Карпа описувала життя його доньки в еміграції, а саме в Парижі. Навряд чи хтось із українських письменників зміг би краще описати столицю Франції у 20-х роках минулого століття та дівчину, яка хотіла бути вільною та незалежною. Так само можна сказати про Юрія Винничука, який розповідав історію чоловіка, що мешкав у Львові, коли місто було під нацистською окупацією.

Дійсність радянської України описував Олександр «Фоззі» Сидоренко, який привідкрив події страшного експерименту радянської влади, про який навіть зараз, на жаль, дуже мало говорять. Андрій Кокотюха, зі свого боку, створив історію про буремну перебудову та становлення молодого українського політика на хвилі РУХУ.

Кожна з історій мене по-своєму зачепила, але уривок «спогадів» авторства Володимира Рафєєнка про передвоєнний Донбас вразив чи не найбільше. Як корінний донеччанин, він зміг дуже тонко описати життя молодих хлопців серед териконів і шахт. Одним із найважливіших для мене моментів було те, що у їхньому розумінні Донбас завжди був окремо від України. От є Україна, і є Донбас, але разом — ніяк. Як недолюблена дитина, він не відчував духовного та історичного зв'язку зі своїми батьками. Також звертаю увагу на те, що ця історія, як і уривок «Фоззі», написані російською, адже українською ці історії не звучали б правдоподібно.

Останньою йде футуристична оповідь Макса Кідрука, який порушує питання про важкий український архетип, під яким ми живемо, і про те, що кожен з нас — володар своєї долі. Адже кожен з героїв цієї книги не є щасливим — він поневіряється від режиму до режиму, від народження й до смерті. Доки ми самі собі не скажемо, що достойні бути щасливими, та не почнемо цілеспрямовано рухатися до свого щастя, доти ця трагічна «ДНК» буде отруювати наше життя.

Марк ОПЛАЧКО.

Олександр Лащук: «Двері, сейфи, стіл в ОДА»


Як тільки у наших краях з'явились забезпечені бурштинокопачі, то будівельна галузь Рівненщини почала розвиватись небаченими темпами.
 
Читайте також:

Останні дні емоцій
№12, 24-3-2017

У театрі — інша «Земля»
№12, 24-3-2017

«Персональні візії» доктора архітектури — на фото в музеї
№12, 23-3-2017

І знову Косміаді!
№12, 23-3-2017

Таємнича історія Біллі Міллігана
№10, 9-3-2017

Зіграли Depeche Mode у національних костюмах
№10, 9-3-2017

Максименко і мамонти
№9, 2-3-2017

«Wszystko» гратиме джаз
№8, 23-2-2017

Майстриня хоче створити Музей креативної книги
№8, 23-2-2017

Життя та робота Генрі Форда
№7, 18-2-2017

«Безкінечність» джазу
№7, 16-2-2017

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.