Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

За освітою я мовник. Тож під час навчання в інституті, який ще не перейменували тоді в університет, мусив прочитати і прослухати чималий шмат інформації щодо мовного питання. Про те, як ця мова розвивається, і таке інше. Одразу зізнаюся — тоді це було мені не дуже цікаво.

Була школа — стала пам'ятка архітектури?


Колишнє приміщення ЗОШ №14 на вул. Залізничній, 34, яке міська влада Рівного збиралася продати з аукціону під приватний дитячий садок, невдовзі може отримати новий статус. Як виявилося, тепер це не просто напіврозвалена стара хатина з котельнею, спортзалом та майстернею в окремих корпусах, а… потенційна пам'ятка архітектури місцевого значення.

Літо сподобається… хіба комарам


Кліматолог Василь Троцюк наперед загадує, що коли закінчиться це літо, навряд чи хтось з рівнян згадає про нього щось хороше. Бо погода буде дуже перемінною — великі викиди тепла перемежовуватимуться похолоданням, зливами, градом і буревіями.
 

Сало по-угорськи

6-4-2017

sluga_naroda

І чого вони так швидко псуються? Ніби нормальна була людина, правильні речі говорила, приклад показувала. А щойно потрапила до начальства, так усе просто на очах змінюється. Стає неприємною, зарозумілою, пихатою… Не з усіма, ясна річ. А з тими, хто більше не потрібен. Самі можете згадати знайомого, сусіда, колегу, а може, й родича, який почав швидко змінюватися не в кращий бік після того, як потрапив до числа тих, хто «вирішує питання». Скажете, що нема на це ради? Що така вже доля наша — обирати у керівники усяку сволоту? Отут не згоден. Тому що кожен із нас, якщо він сволота, є згаданою сволотою рівно настільки, наскільки ми йому це дозволяємо. Особисто бачив сотні пихатих начальників, які у присутності ще більшого начальства моментально згиналися впоперек, ходили на напівзігнутих і ледь шепотіли, заглядаючи в очі тому начальству. Причому обидві сторони процесу прекрасно розуміли правила гри і не мали сумнівів, що за певних умов цілком можуть помінятися місцями. А ми тут до чого? До того, що не треба нам у ці ігри з ними грати. Ніхто нас не примушує згинатися перед колишнім колегою, який раптом став керівником. Винятково ми самі, причому добровільно, псуємо наших обранців, роблячи з нормальних ніби людей сволоту різного ступеня. Чи можна, щоб було інакше? Згадав я з цього приводу колишній гастроном споживкооперації неподалік мого рідного пивзаводу. Там продавалося «сало по-угорськи», яке мало яскраво-червоний колір, бо було щільно обсипана червоним перцем. Коли таке сало розрізати — воно смакувало практично як свіже, а залишки перцю по боках лише додавали гострого присмаку. У нас такий спосіб зберігання сала чомусь масово не прижився. А дарма. Отой перчик, що припікає, якраз і допомагав тому салу псуватися не так швидко… Ну, ви зрозуміли, на що я так прозоро натякаю. На те, що кожен із нас на рівні своїх можливостей має бути отим перцем, який цілодобово припікав би кожного з наших керівників, від найменшого до найвищого. Щоб пекло його гада з ранку до вечора і вночі щоб не проходило! Це нескладно зробити — слід просто не згинатися перед тим начальником, а навпаки — постійно тикати його носом у те, що він обіцяв і не зробив. Виносити на люди щонайменшу помилку того керівника, аби люди знали, чим він насправді займається. Про зловживання не кажу — їх за таких умов просто не може бути. То чому ж вони у них є, причому у гігантських масштабах? І тут усе просто — багато хто з нас прагне домовитись із начальством, щоб вкрасти разом, а потім поділитися. Саме від тої «долі», що їм дісталася, оті вулиці з пихатими хатинками, чия «краса» цілком відповідає рівню освіти їхніх господарів. Щоправда, собак шалених вони змушені там тримати, сигналізацію ставити, охорону наймати. Але і це не допомагає проти гранати, яка часом залетить у двір то одного, то іншого... А буде ще більше. Тому що у нас не прийнято сало червоним перцем обсипати. У нас це сало коптять, а то й смажать… То може, наше начальство зрозуміє, що йому самому краще бути обмазаним гірким перцем у вигляді контролю і критики, ніж підсмаженим? Не нами підсмаженим, а такими ж самими, з якими щось не поділили. Вони ж бо усі зіпсовані остаточно. Час нових обирати і перцем натирати. По-угорськи…

Олександр Лащук: «Двері, сейфи, стіл в ОДА»


Як тільки у наших краях з'явились забезпечені бурштинокопачі, то будівельна галузь Рівненщини почала розвиватись небаченими темпами.
 
Читайте також:

Космодром для Паладійчука
№13, 30-3-2017

Посунься, Бетховен!
№12, 23-3-2017

Національний інтерес
№11, 16-3-2017

Особлива кімната
№10, 9-3-2017

Консерваторія
№9, 2-3-2017

Брехуни і собаки
№8, 23-2-2017

Пророк Мухаммед
№7, 16-2-2017

Баланс
№6, 9-2-2017

Без Шустера
№5, 2-2-2017

Багаті гості
№4, 26-1-2017

Заарештований «Самсунг»
№3, 19-1-2017

Наповнення © «Рівне Вечірнє», (с) 2003-2017. Оновлюється щодня.
При використанні матеріалів посилання на www.rivnepost.rv.ua обов’язкове.
Програмування та дизайн © «Рівне Вечірнє»
Засновник — Микола Несенюк.

Головний редактор — Валентина ШАХ: valensrv@gmail.com.

Керівник рекламного відділу — Микола Жванський: rivne_ren@ukr.net

Редактор сайту — Алла Садовник: allasadovnuk@i.ua.

Редактор он-лайн новин — Жанна Пінчук: pinkrime@gmail.com.

Контакти для розміщення реклами: (097) 462-65-64, (096) 81-89-627, e-mail: advertrv@ukr.net

Адреса для листування з редакцією: rivnepost@gmail.com.
Телефони редакції: (067) 362-56-86, (0362) 62-56-54, 62-56-55
@ — друкується на правах реклами.