Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

Нещодавно познайомився з юнаком на імя Мухаммед. Власне, знайомився він не зі мною, а з дівчатами, що були поруч. Ніби нічого у цьому не було цікавого — наші дівчата щодня охоче знайомляться з іноземцями. Мою увагу привернуло те, що розмова між дівчатами та Мухаммедом відбувалася нашою мовою. А як інакше? — запитаєте.
Loading...
Loading...
 
Я так думаю
1 2 3 4 5 6

Алла САДОВНИК: А може, догори ногами депутатів?

№23, 26-3-2015

Нардепи хочуть перевернути український прапор. Направду, а що може зробити народний депутат за п’ять років у парламенті? Логічно - реформувати країну. Проте для наших обранців – це занадто складно і невигідно. Простіше причину всіх бід шукати не у своїй бездіяльності чи бездарності, а у якихось міфічних символах. Легше ж виборцям сказати, що Верховна Рада побудована на проклятому місці, що сусід наклав порчу чи що державний прапор не по-феншую. І замість того, щоб голосувати за справді потрібні закони, наприклад, про бурштинодобування, можна носитися з ідеєю поміняти місцями синій і жовтий колір на українському прапорі. Головне – знайти «експерта», який би з впевненістю з телевізора доводив, що «вороги перевернули український прапор» і від того – розвалена економіка, війна, анексований Крим і зубожіння. А там змінять прапор чи ні, а каденція закінчуватиметься, всі бачитимуть, як обранці «старалися», і голосуватимуть за них знову. Хоча, може, ефективніше перевертати не прапор, а депутатів? Раптом у позиції догори ногами їм приходитимуть більш плідні ідеї?

Святослав Клічук: «Кадри для «губернатора»

№21, 19-3-2015

Прочитав на сайті ВСЕ цікаве інтерв'ю з головою Рівненської ОДА Віталієм Чугунніковим. Серед іншого йшла розмова про проблему з пошуком якісних кадрів на різні посади в облдержадміністрації. Місяць на формування команди минув, але, як каже голова, "сказати легше ніж зробити". Заступників й досі немає, крім того, що був і раніше. Серед претендентів - грузинський вундеркінд Ілля Глонті, якого голова ОДА бачить своїм гуманітарним заступником. Але з призначенням, ніби-то затримка - через громадянство.

Петро КРАЛЮК: «Шевченко, якого ми не хочемо знати»

№18, 11-3-2015

Тарас Шевченко – унікальна фігура в українському націогенезі модерного періоду. Більше того, він давно перетворився в символ українства. Тому не дивно, що були і є намагання різних політиків створити «свого Шевченка». Років сто тому українські народолюбці витворили образ «селянського Шевченка», який і далі продовжує жити. Хоча на невідповідність цього образу звертали увагу й Михайло Драгоманов, й Іван Огієнко, який навіть спеціально проводив польові дослідження, вивчаючи, що простий український селянин знає про Шевченка, як сприймає його. Виявилося – про Кобзаря той знає мало. Більшовики створили образ Шевченка як «революціонера-демократа», а ще – як такого собі «молодшого брата» російських радикалів типу Чернишевського. Хоча, насправді, Шевченко був більш близький до російських слов’янофілів. Були й намагання представити Шевченка ледь не речником націоналістичних ідей, витворити постмодерністський образ міфотворця… Чого тільки не було. А зараз є спроба (у зв’язку з наближенням двохсотлітнього ювілею) створити з Шевченка заяложену ікону, яка нікому не буде цікавою. До речі, подібний «проект» успішно реалізовувався в радянські часи.

Петро ДОЛГАНОВ: «Хто не „плескає в долоні“ – той „поганий“?»

Відкритий лист до ректора РДГУ, професора Руслана Постоловського

№18, 6-3-2015

"Високоповажний Руслане Михайловичу! Останні події на засіданні Вченої ради РДГУ 27.02.2015 р. спонукали мене до цього публічного звернення. Віднедавна серед колег вишу стрімко поширюються чутки про те, скільки “бруду” викладачі кафедри політичних наук на Вас “вилили”, пишучи різні “неправдиві речі” до інформаційних порталів. Отже, офіційно заявляю, що я перший з числа викладачів кафедри, хто вирішив прокоментувати ситуацію, яка склалася навколо виборів ректора університету.

Святослав КЛІЧУК: «Депутати Рівненської облради ходитимуть пішки?»

№17, 4-3-2015

У середу «відкрили» пропозиції, що надійшли на тендер з державної закупівлі послуг з перевезення керівництва та апарату Рівненської обласної ради. Заявку на перевезення подало тільки комунальне підприємство «Автобаза» облради. Відповідно тендер, чи правильніше сказати торги, не відбулися. Ви можете уявити цю ситуацію в сучасних умовах, коли люди хапаються за будь-який заробіток, коли конкуренція на вільному ринку зашкалює, а за державні кошти працювати бажаючих не знайшлося?!

Петро КРАЛЮК: «Україна і вбивство Нємцова: виграш чи програш Кремля?»

№17, 3-3-2015

Нємцов демонстрував проукраїнські симпатії. Навіть збирався оприлюднити доповідь про участь російських військ у війні на Донбасі

Святослав КЛІЧУК: "Це свідчить або про зловживання з бюджетними коштами, або про невміле керівництво"

№12, 13-2-2015

Два дні тому в Луцьку розкрили тендерні пропозиції на перевезення померлих до судмедекспертизи. Їх спецкомбінат пропонує це робити за 403 тис.грн. У Рівному аналогічну послугу надаватимуть за 1.762 млн.грн. Щось тут не те. Нижче - мої пропозиції до міського голови, як можна покращити ситуацію.

Сергій Штурхецький: «Війна на порозі»

№11, 11-2-2015

Постріл гранатомета у вікно Рівненського військкомату пізнім вчорашнім вечором проголосив початок нової реальності, в якій житимуть мешканці області.

Сергій НИКИТЮК: «Сурогатний сантехнік»

№10, 5-2-2015

Биков зняв кіно про провінційного сантехніка. Журналістам центральних ЗМІ новітній Афоня не сподобався. Вони почали тролити Бикова, демонструючи гарну професійну підготовку і столичний снобізм.

Петро Кралюк: «Iловайськ» на гуманітарному фронті

№10, 5-2-2015

В умовах гібридної війни, де велику роль відіграє нав’язування ворогом через пропаганду свого бачення світу, культурних та суспільних цінностей, ми ... «роззброюємось»

Вікторія Шинкаренко: "А де наші професійні військовослужбовці?"

№8, 30-1-2015

Знов мобілізація, повістки вручають всім підряд. Міністерство оборони дало на кожну область квоту, і далі нікого не хвилює, кого саме призвуть, тут головне - кількість. А де наші професійні військовослужбовці, ті, кого ми нашими податками годували, надавали пільги всі 24 роки, так би мовити, оберігали на випадок "а раптом війна"? Після невеликого дослідження виявляється, що 60-70 відсотків несе службу в кабінетах на мирній території до 18.00, з вихідними і святами.

Олеся Антоненко: “Поети нещастя”

№8, 30-1-2015

Якщо би хтось захотів підрахувати кількість щасливих і нещасних віршів, а заодно і поетів української літератури, результат нікого б не здивував. Усе геніальне, яке розносилося спершу з уст в уста, видавалося самвидавом, а потім застрягало у шкільних підручниках чи, слідуючи моді, у соціальних мережах – усе було написано під впливом нещасть. Революції, війни, розбите кохання чи навіть життя… Останній рік в Україні лише підтверджує, що ми країна поетів нещастя. За останні місяці з’явилося немало нових імен, про які раніше ніхто не чув. Якби не війна, про цих поетів, можливо, взагалі би чули тільки у вузькому колі. Втім, коли у країні горе саме, поезія стає своєрідним катарсисом.

Петро Кралюк: «На Донбасі існує специфічна політична культура. Тут має бути вожак»

Що потрібно зробити, щоб не програвати на Донбасі?

№6, 26-1-2015

Коли в Берліні засідали міністри іноземних справ ФРН, Франції, України й Росії у «нормандському форматі», обговорюючи «донбаську кризу» (насправді війну), мені довелося зустрітися з людиною, яка тривалий час перебувала на Донбасі і якій довелося чимало побачити. З певних причин, я не можу назвати ім’я цієї людини. Лише зазначу, що їй я довіряю. Звісно, маємо суб’єктивне сприйняття подій. Але це така суб’єктивність, яка дає можливість багато що побачити. Події, які відбулися незадовго до і під час зустрічі міністрів іноземних справ у «нормандському форматі», засвідчили, що Україна все таки здала деякі позиції. Тут не йдеться про якусь значну перемогу Росії. Та все ж... Отож, чому ми програємо?

Сергій Никитюк: «Не будеш слухатися, поведу на «Бабая»

№6, 23-1-2015

Минулий кінематографічний сезон запам’ятався насамперед війною сліпих із глухими. Мірялись силами патріотичний блокбастер про сліпих кобзарів «Поводир» Олеся Саніна та гостра соціальна драма із життя глухонімої спільноти — «Племя» режисера Слабошпицького. Переміг «Поводир» — тобто отримав путівку на «Оскар» із рук місцевого «оскарівського» комітету. Партія «глухих» із таким рішенням журі не погодилась, звинуватила декого у корупції, але нічого так і не добилась. Мила українська сварка між двома цілком пристойними картинами (кожна у своєму жанрі) нагадала, що пацієнт (український кінематограф), дякувати Богу, ще живий.

Леонід Ваврик: «Чи потрібна ГЕС на Случі?»

№4, 19-1-2015

Дуже здивувався, що давно вирішене питання про будівництво ГЕС на річці Случ раптом набрало нових обертів, тому хочу висловити і свою думку з приводу цього питання як людина, котра стояла біля витоків створення заказника «Соколині гори».

Сергій НИКИТЮК: «Сектор, ти не правий»

№4, 15-1-2015

Слово правий слід читати із наголосом на другому складі. І ось чому. Наприкінці року у Рівному стався ідеологічний теракт. Члени терористичного угрупування Література.rv заклали вибухівку під основи західно-української моралі та духовності. У ролі вибухової суміші виступив відомий письменник Юрій Андрухович, роль запалу зіграв не менш відомий літератор О.Ірванець. Трагедія сталася о вечірній порі, у приміщенні лялькового театру.

Петро Кралюк: «Світло й тіні Юрія Луценка»

№96, 6-1-2015

Для чого пишуться мемуари? Щоб піднести свою значимість, створити панегірик? А може, щоб розібратися в собі й, оглянувши власний життєвий шлях, з’ясувати, ким я був і є в цьому світі. Чи для того, щоб висповідатись? Хоча чого вартує публічна сповідь? Та, зрештою, навіть коли ти сповідуєшся сам собі, свідомо уникаєш «незручних» тем. Тому наївно чекати, що в мемуарах скажуть «всю правду». Проте якусь частку правди скажуть. І хоча б через те варто читати мемуари.

Сергій Никитюк: «Євангеліє від Ячейкіна»

№96, 6-1-2015

Наприкінці грудня виповнився 81 рік з дня народження відомого українського дитячого письменника-гумориста Юрія Ячейкіна. Візитівкою цього дотепного дядечка є, безсумнівно, жарт-фантазія «Зоряні мандри капітана Небрехи». Багатолітній фейлетоніст сатиричного журналу «Перець», з кумедним прізвищем Ячейкін (не псевдонім) перевів улюбленця читачів капітана Врунгеля з яхти на зоряний корабель Йона Тихого. Нового аргонавта Всесвіту автор охрестив Небрехою, та відправив у мандри безмежним Космосом, а заодно і полицями численних книгарень, бібліотек та приватних зібрань.

Сергій НИКИТЮК: «Гусарська лабуда»

№95, 30-12-2014

Водевіль Гусарська Балада, знятий Ельдаром Рязановим у 1962 році, оспівує (у прямому і переносному розумінні слова співати) героїчних захисників Вітчизни. Головна героїня музичної комедії Шурочка, прости Боже, Азарова (це ж треба було Миколі Яновичу Пахло так спаскудити жінчине прізвище) вступає до лав діючої армії і відважно боронить рідну домівку від ворогів. Феноменальний успіх та народна любов Гусарської балади донині не дає спокою російським кінематографістам та політтехнологам. Ще, здається, не всі відплювались від провальної Уланської балади, аж у вікно лізе нова напасть - партизанська балада під назвою - Васіліса.

Віктор Гвоздинський: «Про створення художнього музею у Рівному говорять уже 25 років»

№95, 30-12-2014

Рівне — єдиний обласний центр, який не має сьогодні художнього музею. Дещо з історії: до 1939 року, а потім до 1947 року в нашому місті функціонував художній музей, який знаходився на вул.С.Петлюри,19. Під час німецької окупації 1942-1944 рр. значна частина колекції була вивезена до Німеччини. Протягом останніх 25 років творчі спілки та громадськість Рівненщини неодноразово зверталась до влади про створення художнього музею.

1 2 3 4 5 6
 

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика