Щасливе
Електронна передплата газети
☰ РОЗДІЛИ
Обласна газета «Рівне вечірнє»
Наш провайдер:
-25% на металопластикові вікна

У часи мого дитинства усі без винятку жили подвійним життям. Тому що офіційно ми будували комунізм, про що говорили по радіо, показували по телевізору та писали в газетах. Неофіційно ж кожен жив своїм життям, ніяк із тим комунізмом не пов'язаним.

«ДНК» довжиною у 150 років


Я завжди дуже скептично ставився до письменницьких антологій, укладених видавництвом «Клуб сімейного дозвілля», адже практично завжди написані там історії були створені на замовлення і не дуже цікавили самих авторів. Але, на диво, збірка короткої прози «ДНК», до якої увійшли історії Сергія Жадана, Юрія Винничука, Ірени Карпи, Олександра «Фоззі» Сидоренка, Макса Кідрука, Андрія Кокотюхи та Володимира Рафєєнка, утворила цільний текст, який зачіпає до глибини душі.
Loading...
Loading...
 
Я так думаю
1 2 3 4 5 6

Андрій Грисюк: Ми не будемо жити краще, доки не почнемо молитися до Бога рідною мовою

№10, 7-2-2013

Відомий український філософ і релігійний діяч VIII століття Григорій Сковорода сказав: "А в храмі Божому, крім ритуальності, обрядовості і рукомахання, хотілося б бачити і релігіємислення«.Чого — чого, а мислення і розуміння нам, українцям, не вистачає.

Марія Мартинюк: Ліпше зупиняти незаконне будівництво тоді, коли воно тільки почалося

№10, 7-2-2013

Я є вдовою учасника бойових дій в Афганістані, донькою загиблого в 1944 році воїна Радянської армії. Проживаю нині на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 110 на вул. Грушевського в м. Дубно. Відразу зауважу, що стіни нашого будинку складаються із ракушняку, а перекриття — дерев’яне.

Сергій ЛИКО: «Не рубай з плеча!»

№6, 28-1-2013

Пишу, як громадянин своєї країни і як мешканець свого міста, у якому я народився і виріс, з яким пережив кращі його часи (кілька десятків років тому Ровно вважалось одним з найчистіших і найзеленіших міст СРСР ), і часи занепаду, які, на жаль, тривають і кінця-краю їм не видно.

Сергій ПІНЧУК: «Механізм виплат допомоги при народженні дитини зупинив міністр внутрішніх справ»

№4, 17-1-2013

Михайло Арошенко: «Записуйте сни, вони можуть мати магічний вплив на долю»

№1, 3-1-2013

Пропоную читачам газети «Рівне вечірнє» у період між Різдвом і Водохрещем записувати свої сни, бо вони можуть мати магічний вплив на життя і долю.

Федір Нечай: «Лащук залишився без свободи»

№1, 3-1-2013

Скільки ще політики гратимуть на свідомості українців? Скільки ще ми, українці, будемо вірити у те, що у когось дійсно жевріє мрія покращити наш добробут, повернути нам мову, права, державу, свободу. «Свобода»... Так хотілося вірити, що саме це всеукраїнське об’єднання зупинить безлад, який твориться у державі.

Дмитро Лазарєв: «Аби не гірше» (рос.)

№99, 2-1-2013

Именно по такому принципу, наши люди голосуют за тех, кто обязался ими руководить. И именно этот принцип, ведет к тому, что ничего не делается в сторону улучшения жизни людей. За кого мы голосуем? За людей, которым наплевать на наши с вами судьбы?

Колективне вбивство у маршрутці №39

№99, 27-12-2012

У пізній маршрутці № 39 людей було небагато. Значно менше, ніж вранці чи після обіду, коли усі монотонно поспішають з роботи на роботу. Кілька вільних місць позаду. Сідаю. На сидінні попереду чоловік довго перебирає дрібні гроші, поступово хилячись донизу. П’яний, одразу ж думаю я. Миттєвий жаль — і більше нічого.

Науковець Петро Борисюк: «Чому Устя перетворилась на стічну канаву»

№98, 25-12-2012

Уявіть ситуацію: хворий мало не помирає, навколо метушиться консиліум лікарів, але вони не знають, як йому допомогти. А потім виявляється, що його організм просто зневоднений і виснажений. Достатньо напоїти, і все. Так і з Устею: вода смердить, цвіте, риба гине, екологи б’ють на сполох. А хтось запитував спеціалістів, чому так відбувається?

Варто вбити Діда Мороза?

№97, 20-12-2012

Кілька років тому я не задумувалася над тим, хто повинен приносити мені подарунки: Святий Миколай чи Дід Мороз. Якщо по-чесному, отримувала і від того, і від того, з дитячою нескромністю чекаючи на презент ще й на Різдво, і на Василя. І хоч у років 9, а то й 10 вже знала, хто насправді кладе під ялинку (подушку) іграшки і солодощі, вірити у існування чуда не переставала.

Тетяна Редюк: «Рівне потрібно рятувати від сміття і омели»

№97, 20-12-2012

У Рівному відчувається домашність. Думаю, це завдяки україномовності — вона надає відчуття камерності, теплоти. Ти вдома. Наше місто, окрім того, відносно чисте. Проте проблема засміченості існує. Люди не навчені утилізувати сміття. Вони повинні цьому самі навчитися.

Про благодійність, плитку і інтенсивне лікування

№95, 14-12-2012

Нещодавно я відвідувала свою родичку, яка лікується у відділенні судинної неврології міської лікарні. У відділенні в палаті інтенсивного лікування знаходяться хворі, які перенесли інсульт. Цих 6-8 хворих, які знаходяться в одній палаті, а таких палат декілька, обслуговує лише одна медсестра і одна санітарка. Ліжка між собою перегороджені шторкою, палати не провітрюються. Для таких тяжких хворих постільна білизна повинна міняється щодня, але це не робиться.

Адвокат Роман Хмара: «Поняття „процент розкриття“ у цивілізованих країнах відсутній»

№93, 10-12-2012

Новий кримінально-процесуальний кодекс, який нещодавно набув чинності, попри всі зміни, не зміг усунути головну проблему в діяльності українських правоохоронних органах — оцінку роботи цих органів за статистичними показниками. До правоохоронних органів доти будуть ставитись з недовірою, поки з працівників міліції вимагатимуть високий процент розкриття злочинів. Альтернативою цим вимогам може стати західна модель оцінки діяльності правоохоронних структур.

Петро Жукевич: “Ці депутати здатні проголосувати й за запровадження турецької мови на Радивилівщині”

№93, 6-12-2012

Минулої п’ятниці відбулася сесія районної ради, на якій депутати вибирали собі голову. На сесію зібралася рекордна кількість депутатів. З 42-х обраних на звичайні сесії збиралося біля 30-ти. Цього разу — 40. Також на сесію приїхали “контролери” з області — заступник голови облради О.Чуприна та керуючий справами облради М.Яцюк.

Анна Ткачук: “Кому довіряємо своє життя, сідаючи у маршрутку?”

№93, 6-12-2012

Громадський транспорт, такий як маршрутки, повинен бути не тільки зручним, а й безпечним. А чи завжди це так? Чи щодня водії проходять обстеження, а маршрутні таксі — техогляд? Чи щодня вони дотримуються графіка руху? Цього ми не знаємо. Але щодня ми, пасажири, сідаючи у маршрутки, не остерігаючись, довіряємо своє життя водію, сподіваючись, що він — професійний та уважний. Проте часом, сівши у маршрутку, жалкуємо, що обрали саме цю.

№, 1-1-1970

№, 1-1-1970

№, 1-1-1970

№, 1-1-1970

№, 1-1-1970

1 2 3 4 5 6
 

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика