Чому так сталося? Тому що Штірліц у чорному мундирі виглядав справжнім! Всі хотіли бути такими ж елегантними, так само вправно їздити на авто, спілкуватись з жінками, пити каву, затишно сидіти біля каміну власного будиночка! У формі червоноармійця це було неможливо! Тому ніхто із тодішніх підлітків не хотів бути схожим на радянського офіцера! Лише на Штірліца! Мій приятель з дев’ятнадцятої школи розповідав, що вони всім класом грали на перервах «у Штірліца», розподіливши між собою ролі інших есесівців із того кінофільму! Грали відкрито не від кого не ховаючись. Тому що всі вони підсвідомо мріяли жити як німці! Мріяли разом із рештою «радянського народу», не признаючись у цьому інколи навіть самим собі. Саме тому ніхто не пішов захищати СССР у 1991-му, а військові залюбки присягнули тим державам, на території яких опинилися тоді їхні гарнізони.
Щось подібне може статися із росіянами після того, як закінчиться нинішня війна.
Одним із таких героїв може стати російський розвідник, який пробрався до українського генштабу і передає почуте та побачене, гуляючи у елегантній формі ЗСУ. А далі все буде як із Штірліцем.
