– Із малечку він поводився як справжній мужчина. Влад іще підлітком міг відремонтувати кран чи що потрібно у домі, але в той же час ласий до наук, займався музикою – грав на фортепіано на професійному рівні, – розповідають мама Любов та сестра Героя Яна.
Владислав здобув фах юриста, закінчив військову кафедру НУВГП. Проте окрім знання законів, мав іще й підприємницькі нахили. Займався столяркою, відкрив цех із пошиття спецодягу. Нестандартне мислення, уміння масштабувати проекти звернуло його увагу на сферу ІТ. Саме в цьому напрямі планував здобувати додаткові знання та розвиватися надалі.
Війна у сім’ю Влада прийшла іще у 2014 році, коли на захист України став його батько.
– Владислав поєднав у собі силу та волю до незалежності двох народів. Його мама – українка, а тато – ассирієць. У 2014 його тато пішов в АТО, він говорив, що мусить захищати землю своєї дитини, землю матері своєї дитини. І Влад надихався прикладом батька, він був взірцем, саме на патріотизмі та любові до батьківщини і ріс, – продовжує Яна.
У лютому, коли ворог відкрито напав на українські землі, Владислав із перших днів став до зброї.
– Він записався до тероборони, їздив на чергування, але близько пів року тому пролунав дзвінок із військкомату і його, як випускника військової кафедри мобілізували. Влад ні на хвилину не вагався. Захищати нас, рідну землю він вважав своїм обов’язком. “Хто, як не я” – було своєрідним гаслом. Він поїхав відразу у гарячі точки. Вся служба минула у Миколаївській та Херсонській областях, – розповідає наречена Владислава Ніколаєва Юлія.
Веселий, оптимістично налаштований Влад з будь-якої ситуації бачив вихід. І в самому пеклі війни тримався мужньо, до останнього більше дбаючи про інших, аніж про себе.
– Влад був розумний не за роками, упевнений у своїх переконаннях. Якщо чогось не знав, то не говорив – завжди відповідав за свої слова. Він став більше реалістом. На запитання відповідав “нормально”. Я його питала, чи скаже, коли буде погано, а у відповідь чітке і впевнене “Ні”. Він завжди думав більше про інших, аніж про себе, переживав за когось. Таку добру людину складно знайти, – продовжує Юлія.
Молоді люди планували своє життя, збиралися одружитися, але плани, на жаль, залишаться лише планами…
26-річний лейтенант Владислав Ніколаєв загинув 10 листопада внаслідок важких поранень, отриманих внаслідок наїзду автомобіля на ворожу протитанкову міну, захищаючи рідну землю поблизу села Новопетрівка Миколаївської області.
Рівненська міська рада повідомляє: прощання із Героєм відбудеться завтра, 15 листопада, об 11.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”…
