— Насправді ми всі дуже любимо Тимофія і вже не уявляємо, як можна без нього жити, — відповідає пані Олександра. — Наш кіт народився у цій квартирі. Його мама породи «російська голуба» гостювала у нас, коли їй прийшов час познайомитися з батьком Тимофія — чистокровним «норвежцем». За деякий час народився наш улюбленець, він був першим з чотирьох котенят приплоду і його розміри навіть у перший день життя були вражаючими. А вже до року кіт важив близько 6 кілограмів. Зараз, на десятому році життя, кіт важить тринадцять кілограмів, при цьому споживає зовсім мало їжі. Йому достатньо шматочка ковбаси, щоправда, дорогої.
— А яка улюблена страва?
— Консервовані сардини в олії. Ми навіть думали, як йому день народження справляти — хіба що сардинами обгодувати, але… Тимофій вже кілька разів об’їдався і йому потрібна була допомога ветеринара.
— До речі, а що кажуть ветеринари — чому кіт такий великий, що за аномалія?
— Ніхто не може з’ясувати, що сталося: брати і сестра нашого кота — тварини звичайних розмірів, а в Тимофія один вус — чотирнадцять сантиметрів. Кажуть, якась «гримуча суміш» генетична вийшла. Хоча кіт звичайний: раніше їв усе потрошку — і буряк, і ліверну ковбасу. Оце останнім часом «запанів», тому їсть мало, але тільки дуже якісну їжу. Мені, пенсіонерці, чесно кажучи, це не дуже легко — хоч-не-хоч, а десь до ста гривень на місяць обходиться його утримання.
— Собак боїться?
— Скоріше, вони бояться Тимофія. Так склалося, що через свої розміри кіт у дитинстві мало гуляв. А зараз — то й взагалі з дому не виходить. Навіть у під’їзді себе почуває некомфортно — поспішає до квартири. Тому знайомства особливого ні з котами, ні з собаками не водить. А оскільки й не знає, яку небезпеку несуть собаки, підходить до них, обнюхує. Собаки ж чомусь лякаються і тікають. Гуляти кіт не любить ще й тому, що у нього з подвір’ям пов’язані сумні спогади — чотири рази він падав з балкона четвертого поверху. На щастя, найбільша травма від цих пригод — це прикушений язик.
— А як кіт ставиться до гостей?
— Ви знаєте, іноді буває навіть незручно. Розстелиш постіль на дивані для своєї подруги, поговориш хвилинку, аж дивись — Тимофій вже вмостився на дивані, потягується. Тому спати, зважаючи на його габарити, доводиться скраєчку. Але взагалі кіт дружелюбний, єдине — нікому, крім «своїх», не дозволяє себе зачіпати. Та й, чесно кажучи, мені теж іноді від нього діставалося. Тимофій — хижак, він чатує на здобич, підкрадається і нападає ззаду. Коли був молодший — гасав по квартирі, незважаючи на вагу, забирався на килим, гриз свою улюблену табуретку.
— Характер, скажемо так, не з легких…
— Так. Як тільки ми посваримося, він відразу біжить до шафи. І можете бути певними — у нього вистачить сил, щоб усю постіль, увесь мій одяг з шухляд повивертати, влаштувати мені повний безлад. Коли кіт спокійний, то любить годинами сидіти перед дзеркалом — уважно вивчає своє відображення і, мабуть, тим, що він бачить у дзеркалі, Тимофій надзвичайно задоволений. Хоча кіт є кіт — він лащиться, муркає, любить спати в ногах. Єдине, що з його вагою це перетворюється на велику неприємність: десять хвилин — і під його вагою ноги мліють. Тому зараз я зачиняю на ніч кімнати — але й так чути його важкі кроки, навіть килим не може приховати пересування нашого важковаговика.
