В управлінні туризму кажуть, що до розвитку «сільського туризму», на жаль, поки що не готові самі селяни. Здебільшого, голови сільрад і гадки не мають, що таке туризм на селі. Часто буває, що коли приїде пожити в село якийсь гість, сусіди починають його жваво обговорювати, а подекуди й ображати. Іноді навіть виганяють туристів. Та й бажаючих облаштувати туристичні агросадиби в області поки що небагато. Саме тому переважна частина коштів у новій програмі спрямована на навчання та ознайомлення з сільським туризмом власників агросадиб та сільських голів, рекламу цього виду відпочинку, облаштування в районах інформаційних центрів, ознайомлювальні поїздки за кордон та на створення сприятливого інвестиційного клімату для розвитку туризму на селі.
Голова постійної комісії з питань розвитку підприємництва обласної ради Микола Кучерук вважає, що у такого туризму на Рівненщині велике майбутнє, однак витрачати значні кошти та зусилля на навчання голів і селян «сільського туризму» не варто.
— Якщо тільки буде попит на зелений туризм, повірте мені, в тому селі, де сусіди криво дивилися, побачать, що баба Ганя добре живе з того туризму, то вони на наступний рік підготують вже й в себе вдома кімнату, — переконаний пан Кучерук. — От тоді почне створюватися конкурентне середовище. І ніяка велика реклама не потрібна. Інформація буде поширюватися через слова — я відпочив у садибі, поїхав додому й розповів своїм друзям, як класно було в баби Гані. І переконаний, що вони також захочуть пожити в її хатині. А то в нас з мільйона сто майже мільйон гривень іде на навчання та інформаційні послуги. Наприклад, дерманського сільського голову Здолбунівського району не треба вчити, вона на наступний рік хоче зробити в селі агросадибу. Вже п’ять разів до мене й до голови бюджетної комісії підходила, просила допомогти. У нас є прекрасний посібник по агросадибах — це Карпати, і поїхати туди буде набагато дешевше, ніж возити людей вчити «сільського туризму» за кордон.
