Зі слів Гутовскі, аби стати власником «карти поляка», необхідно формально зарахувати себе до польського народу, знати польську мову бодай на початковому рівні та вважати її рідною. Сама картка є безкоштовною. До письмового клопотання з особовими даними заявника треба додати копії документів, які посвідчують особу, та документи з підтвердженням польського громадянства чи національності предків заявника (батьків, дідуся чи бабці, прадіда чи прабабці). Це можуть бути польські документи, що посвідчують особу, акти цивільного стану, свідоцтва про хрещення, шкільні свідоцтва, документи, що підтверджують проходження військової служби в польських військових формуваннях, офіційні документи із записами про польське походження, довідка з польської організації про активну участь у житті польської громади, правочинне рішення про польське походження, видане на підставі закону «Про репатріацію». Одночасно з поданням документів консул оцінюватиме й рівень володіння польською мовою. В окремих випадках картку може одержати людина непольського походження, яка доведе свої заслуги перед польською культурою впродовж трьох останніх років.
Водночас у Польщі питання доцільності запровадження «карт поляка» залишається дискусійним. Йдеться про те, що розраховуючи на соціальні пільги, в чергу за «картою» може стати майже весь західний регіон України, який до 1939 року належав Польщі. А тому потрібні документи неважко буде зібрати практично будь-кому. Найбільше поляків бентежить те, що таким чином «ополячитися» можуть навіть ті, чиї предки воювали проти Речі Посполитої.
