Спеціаліст рекламного відділу Олександра Якуніна стала вегетаріанкою півтора року тому. За цей час у її житті багато змінилося.
— Я стала зовсім іншою людиною: по-перше, я жодного разу нічим не хворіла, у мені тепер немає агресії, більше добра й оптимізму стосовно світу в цілому. До речі, даремно багато хто вважає, що без м’яса людина стає флегматиком: навпаки — з’являється купа сил і енергії! Вранці я бадьора, легко піднімаюся з ліжка навіть у дуже ранній час.
Серед інших плюсів, помічених Сашею, — поліпшення травлення. Та й заощадити можна пристойно: підрахуйте-но, скільки грошей іде на купівлю м’яса, риби і яєць. Замість цього — порівняно дешеві овочі, фрукти, горіхи.
— Якщо бути точнішим, то я — лактовегетаріанка, тобто дозволяю собі сир, кефір, сметану й інше молочне. Це неправда, що «веги» змушені харчуватися несмачно: при бажанні можна закотити такий вегетаріанський бенкет, що будь-який м’ясоїд пальчики оближе! Усілякі салати, картопля, соя, соуси, десерти… А раніше я навіть не підозрювала про багато приправ. Так що вегетаріанство і смакота — цілком сумісні поняття.
Спочатку Олександрі було важко зорієнтуватися, де ж поїсти поза домом — адже в більшості столичних закладів громадського харчування про вегетаріанців «забувають». Але зараз вона так пристосувалася, що запросто обідає в будь-якому кафе: просто вибирає потрібні продукти.
— Образливо, що офіціанти часто обманюють. Кажуть, що картопля без сала, а там повно шкварок, або в салаті щось намішають. Нещодавно замовила сирний суп, кілька разів перепитала, чи немає там м’яса або яєць. Офіціант запевнив — мовляв, що ви, у нас вегетаріанська кухня! Приносять замовлення. У тарілці плаває куряче філе, зверху суп густо посипаний вареним яйцем. Неприємно… За кордоном подібне виключено. Я була в Голландії, Німеччині, Чехії, Франції — скрізь, у кожному містечку, є вег-ресторани. І не дай Боже знайти в тарілці щось неналежне! Це питання авторитету закладу. Взагалі, за кордоном набагато більше вегетаріанців, ніж у нас.
Окрім ресторанів, часто обманюють фірми-виробники. Буває, вони пишуть на продукті неповний або неправильний склад.
— Особливо багато проблем із сиром. Не всі знають, що він буває сичуговим і несичуговим. Перший роблять з додаванням сичуга — частини шлунка жуйних тварин. Для вегетаріанців різниця дуже важлива. Але продавці найчастіше навіть не знають, що це таке, грублять: «А вам яка різниця?». Залишається орієнтуватися за ціною: сичугових сирів дешевше 70 грн. не буває. Ще багато «обманок» з булочками: на них буває «замаскований» яєчний крем або збитий білок.
Коли Олександра оголосила домашнім, що відтепер м’яса їсти не буде, батьки, м’яко кажучи, здивувалися. Але зараз звикли, хоча самі залишилися м’ясоїдами. Мама готує дочці окремо. Якщо всім макарони по-флотськи, то Олександрі — рис з перцем і сметанною підливою.
— Морозилка постійно забита овочами і фруктами про запас. Але найбільше люблю сезонне, свіже. Нарізати перчика цілу миску і насолоджуватися смаком — клас!
На відміну від багатьох однодумців, у Олександри м’ясне відрази не викликає. Вона спокійно може його понюхати, посмажити котлети. Але їсти не хоче принципово, хоча раніше не могла повірити — як це, жити без відбивних, печені, курочки?.. Але почитавши «вегетаріанську» літературу, роботи Толстого, дівчина кардинально змінила свою думку.
А от Микола Олексюк поповнив лави «травоїдних» з тих пір, як серйозно зайнявся велоспортом — вже п’ять років. Говорить, що здоровий спосіб життя і м’ясо — несумісні. Цієї ж думки дотримується і його родина.
— Від м’яса тяжкість у шлунку, а овочі, фрукти, горіхи швидко перетравлюються, — говорить Микола. — Раніше мені ніяк не вдавалося скинути вагу, були проблеми зі здоров’ям. Зараз цього немає й у згадках. До речі, останнім часом я почав уникати ще і «швидких вуглеводів» — хліба, цукру. Від них спочатку з’являються сили, зате потім хвилин сорок триває спад.
Оволактовегетаріанство: хоч кефір, хоч омлет…
24річна Анастасія Яворович не їсть м’яса з народження. Сміється, що ця властивість з’явилася в неї ще в утробі матері: вагітну жінку раптом почало вернути від усього м’ясного. Щойно народилася Настя, відраза пройшла.
— Більшість медиків не схвалюють такого харчування, кажуть, що дитина може вирости неповноцінною. Коли я була маленькою, маму лякали, що я захворію на рахіт, недокрів’я, буду відставати в розвитку. Нічого не збулося. Зараз я сама вагітна і збираюся виховувати свого малюка за цим же принципом.
Настя ніколи не пробувала на смак м’ясо або рибу, але в молочному, яйцях собі не відмовляє. До речі, дівчина помітила, що інші люди, поспілкувавшись з нею, теж стають «травоїдними». Не здають позицій тільки батьки і домашні вихованці — кішка, собака і пацюк.
Для підтримки фігури дніпропетровчанка Альона Дрига періодично постилася. А потім і взагалі звикла обходитися без м’ясного.
— Мене підштовхнув випадок: одного разу ми з подругою познайомилися в потязі з попутником-вегетаріанцем. Він художник, настільки одухотворений і харизматичний, що мені навіть було соромно за всі наші ковбаси… З тих пір сама від них відмовилася, і не шкодую.
Перейшовши на рослинну їжу, Альона почала помічати незвичайні речі: вуличні собаки, які раніше не давали їй проходу й обгавкували, тепер дружелюбно виляють хвостами і навіть проводжають на роботу. Втім, вона сама почала інакше ставитися до тварин: дивлячись на шматки сала, уявляє живе порося. Тому в м’ясному або рибному відділах у магазині її тепер не застати — «від запаху дуже погано».
Сиропоїдання: ніякого варіння!
Набагато простіше, якщо м’яса не їдять усі найближчі рідні. Так вийшло в родині Чайок. Чоловік із дружиною захопилися вегетаріанством ще в «букетно-цукерковий» період, до весілля, і продовжують досі. Ну а 5річний Назар — як каже його мама, вегетаріанець «від зачаття».
— Приємно усвідомлювати, що ми не губимо чиєсь життя. Та й син росте не таким, як інші діти: він любить усіх звіряток у світі — навіть черв’яків, павуків, жаб, риб. Ми з ним разом ходимо годувати білок, птахів і вуличних кішок. Вдома вихованців немає — я вважаю, що всі мають право жити на волі.
Юля завжди була доброю господинею, але з тих пір, як стала вегетаріанкою і сироїдкою, її страви ще смачніші — навіть запеклі м’ясоїди просять добавки:
— Я зрозуміла, що доброї половини продуктів просто не помічала. Нещодавно влаштувала сироїдний бенкет. Татові дуже сподобався салат з волоських горіхів, авокадо, помідорів, зеленого салату, маслинової олії, імбирного соусу і гірчиці. Ще я готую «сирий» варіант кабачкової ікри, на десерт купую авокадо, манго, кокоси, гранати… І звичайно, коли споряджаю сина в садок, даю йому із собою лоточок з їжею. У садку ж годують м’ясом. А Назар звик їсти каші з ізюмом, пюре, овочевий плов, соєві пельмені, омлет з адигейського сиру.
Торік Юля з родиною відпочивала в Лондоні. І зрозуміла: там — справжній рай для вегетаріанців.
— У спеціалізованому супермаркеті ми купували органічні йогурти, еклери з висівок, м’які сири, дивовижні фрукти. В індійських ресторанчиках дуже сподобався різнокольоровий рис. Навіть у маленьких піцеріях завжди є вег-піци.
Веганство: тільки рослини в будь-якій обробці
Веганство — це «найсуворіше» вегетаріанство, коли не можна їсти ані яєць, ані молочного, ані м’ясного. Залишається тільки рослинна їжа. Найчастіше веганами стають з етичних міркувань, а не заради здорового способу життя. Часом прихильники веганства відмовляються навіть від меду — як продукту експлуатації бджіл, і від косметичних і лікарських засобів, які тестують на тваринах.
— Тварини дуже важливі в моєму житті, я їх вважаю друзями, — розповідає прес-секретар суду Світлана Бершадська. — У мене вдома живуть два собаки і тхір, а в батьків — кішка і папуги. Ну як можна їсти їхніх родичів?.. Набагато простіше харчуватися рослинами. Спочатку я побоювалася, що буде важко без улюблених йогуртів — я їла їх щодня, — але потім відвикла. А от з моїми рідними є проблеми: вони не бажають визнавати мого нового способу життя.
Непорозуміння з іншими членами родини виникають практично в кожного «новенького» вегетаріанця. Мами п’ють корвалол: «Дитина обов’язково захворіє!». А чоловіки наполегливо вимагають котлет і відбивних. Щоб зберегти гармонію, потрібні чималі зусилля.
— Чоловік ображається, якщо я відмовляюся готувати. Сам приносить з магазина ковбаси, копченості, кури-гриль, — скаржиться Світлана. — Вдень почав обідати в кафе біля роботи. І дуже засмучується, коли відкриває наш холодильник і бачить, що там лежать тільки помідори, огірки, баклажани, курага, чорнослив, соя…
