Зрештою, голова місцевого осередку «Просвіти» Катерина Сичик запропонувала перейменувати вулицю уздовж Усті:
— Тарас був героєм і до того, як пішов на війну, на його прикладі ми маємо виховувати нашу молодь. Як щодо Набережної? Це велика вулиця в центральній частині міста. Можливо, варто переназвати на честь Тараса Давидюка саме Набережну?
Мати захисника Людмила Давидюк на цю пропозицію погодилися, а решта членів комісії — її підтримали. Тепер остаточне слово буде за депутатами міської ради на сесії.
Та є іще одна ідея, на майбутнє — назвати одну велику вулицю чи сквер на честь усіх захисників. Адже загиблих рівнян більше, ніж буде в місті вільних вулиць. І як тоді визначити, чий внесок у спільну боротьбу з ворогом більший?
Андрій Шевчук, начальник відділу генплану управління архітектури та містобудування:
— Загалом, разом з провулками, у Рівному понад 400 вулиць. Протягом майбутніх кількох десятиліть може з’явитися не більше 40–50. Зважаючи на те, що понад 200 вулиць є історичними, їм уже по 50 або й сотні років, логіка перейменування їх є доволі спірною. Також понад 70 уже перейменовані… Ми розуміємо, що тих вулиць, які мають відносно нейтральну назву, є в рази меншою, ніж кількість загиблих військових. І якщо буде намір вшанувати таким чином кожного загиблого, то в нас просто такої кількості вулиць не буде. Тому пропонувалося інше, як варіант: найменування чи перейменування якоїсь важливої міської вулиці так, щоб об’єднувала усіх захисників: тих, хто загинув, хто захищає нині і захищатиме в майбутньому. Щоб така вулиця була присвячена їм усім і не було якоїсь образи, що на честь когось назвали вулицю, а когось недостатньо оцінили. Або щоб люди не чекали роками появи нових вулиць. Наразі така ідея не була підтримана, а є бачення, що потрібно знаходити локації, які можна перейменувати і які не створять людям некомфортних ситуацій з погляду переоформлення документів тощо.
До слова, маємо сквер біля ОДА — відбувся конкурс і ця локація визначена під створення меморіалу. На мою суб’єктивну думку, це найсприятливіша локація в майбутньому, щоб справді гідно увіковічнити пам’ять про захисників — але не пам’ятником, як ведеться з радянських часів. А створити сучасний меморіальний простір, де людям буде комфортно і безпечно весь період, а не тільки щоб покладати квіти. В Україні уже є хороші приклади — той же Меморіал Небесної сотні у Львові. Я за те, щоб не чимшвидше і чимдешевше створювати щось, а щоб продумати якісну концепцію на багато років, яка буде гідним прикладом вшанування.
Олена РАКС.
