Що за Щедрий вечір без Руслани?

Ще на прес-конференції (таке в Рівному відбувається нечасто) Руслана ніби попередила — різдвяний тур «На Різдво до Львівського» готувався в останні дні старого року, одразу після виснажливих зйомок телевізійного фільму з аналогічною назвою, тому часу на якісну підготовку не було. До того ж у грудні було багато замовних концертів у східній Україні, де «Гуцульський проект» — екзотика, на кшталт африканських шаманів чи латиноамериканських сеньйорит. Для туру вибрали лише декілька міст — Львів, Івано-Франківськ, Рівне, Ужгород і Чернівці. А оскільки часу немає, то доводиться знаходити інші варіанти. Наприклад, брати з собою величезну «розігріваючу» команду. Але про це пізніше. Якщо говорити про Руслану Лижичко, то словом «співачка» тут обмежитись важко. Руслана давно стала явищем не лише українського шоу-бізнесу, а й всієї культури. Тільки вона вже шостий рік поспіль робить масштабні тематичні (різдвяні) проекти, постійно знаходячи нові шляхи реалізації пафосних ідей. Причому матеріалом для проектів є не щось десь вкрадене, а наша рідна українська культура — колядки, гуцульські пісні й танці, українська музика тощо. Тільки Руслана не пожалкує грошей і сил, щоб зробити ризикований «Гуцульський проект» і зняти надзвичайно дорогий кліп «Знаю я». Тільки Руслана має мрію зробити великий концерт у Карпатах. Після цього в неї ще залишаються сили, щоб перед концертом півгодини роздавати автографи, спілкуватися із своїми фанами, не відмовляючи нікому. Така відкритість на українській сцені — явище унікальне. Тому вдвічі радісніше від того, що Руслана в Рівне їздить доволі часто. Проте характер характером, але рівенський концерт був підготовлений «не дуже». Спочатку глядач півтори години був змушений слухати «розігрів». І якщо «Чорні черешні» разом із фантастичним голосом Юлії Тимочко, котрі виступали спочатку, глядача дійсно налаштували на гарний романтичний вечір, то десант із майже неідентифікованих львівських співаків рівнян втомив. Мабуть, найвідомішим з них був український варіант російського Андрія Губіна, теж Андрій, але вже Князь, оскільки колись на національних каналах щоденно крутили його кліп. Нічого путнього, окрім чергового переспіву саундтреку з фільму «Вогнем і мечем» «Мій соколе» публіка не почула. В цей момент можна було піти й випити в кафетерії кінопалацу пива чи кави, щоб налаштуватись на виступ Руслани. Коли ж львівські співаки сцену залишили, на вільне місце в яскравих костюмах під звуки футбольного «Карнавалу» вибіг шоу-балет «Життя». Танцюристи перевдягалися декілька разів протягом концерту, виступали як сольно, так і під спів Руслани, але позитивного враження не залишили. Деякі професійні рівенські хореографи потім казали, що не побачили в танцях на піснях «Аркан» та «Коломийка» та інших жодного елементу цих народних танців. Але звичайному глядачу це було непомітно, оскільки вся увага зосередилася на довгоочікуваному виступі Руслани. А вона була на висоті. Різдвяна принцеса концерт почала з колядки «Добрий вечір». Загалом, сучасні «хаус» ремікси традиційних колядок — це крок вперед української музики, тим більше, що поєднано все це з енергійністю та національним колоритом Руслани. Недарма, мабуть, її пісні зараз звучать на багатьох європейських дискотеках. Не могла Руслана серед нових композицій не заспівати свої відомі хіти. І одразу біля сцени почалися хороводи малих діточок та підлітків. Навіть найсуворіший музичний критик, дивлячись на це, розтанув би. В одну з невеличких перерв ведучий концерту запросив на сцену двох студентів-канадців, які приїхали в Україну обмінятися досвідом із місцевими спудеями. Із малозрозумілих реплік англійською колоритних гостей можна було второпати одне — Руслана «із гуд», українська культура «із супер». Більше нічого і не вимагається. Особливо хвилюючим було закінчення. Після загальної хвилі «біс» та «ще» Руслана заспівала «Ой летіли дикі гуси» а капела (уявити таке виконання важко, треба слухати). Для «вбитої» музикою та неповторним вокалом публіки це була «контрольна» пісня.