Ліана Диновська, директорка Рівненського міського центру соціальних служб:
— Уся проблема у радянських підходах виховання, які батьки застосовують до своїх дітей. Оскільки батьки теж колись страждали від такого у дитинстві, то зараз вони відтворюють це на своїх дітях. Люди вважають, що немає нічого страшного, якщо вони б’ють своїх дітей. Тому в Рівному більшає випадків скарг дітей на дії своїх батьків. Зокрема, діти скаржаться на економічне та фізичне насильство. Зараз діти мають змогу зафіксувати факт насильства на телефон, щоб довести свою правоту. До слова, раніше, коли діти приходили до школи і жалілися педагогам, що їх б’ють вдома, то у школі вимагали зняти штани та показати синці. Звісно, що діти цього не робили, бо це приниження. Однак таких стало набагато легше зафіксувати факт фізичного насильства.
Наприклад, до нас зверталася студентка, донька загиблого захисника України. Скаржилася на свою матір, яка отримує усі виплати, гарантовані державою, проте мало грошей виділяє доньці. Першого вересня дала дитині 1000 гривень. Хоч цього дуже мало на продукти на місяць. Мама говорить дитині: якщо ти не будеш мені дзвонити щодня, то я не платитиму за твоє проживання у гуртожитку. Благо, що держава компенсує таким дітям вартість навчання в університеті.
Стосовно фізичного насильства, то тут все зрозуміло. Батьки завжди знаходять причину, чому вони б’ють своїх дітей. У місті є один батько, з яким працювали наші спеціалісти, то він говорив: бив, б’ю і буду бити свою дитину. Але така позиція неправильна. З дитиною треба розмовляти, а не систематично бити за все підряд. Ми працювали з сім’єю, де до 15-річної дівчинки застосували фізичне насильство, бо вона у компанії пила алкоголь. Мама погодилася, що неправильно зробила, коли за таке побила дитину. Однак у будь-якому разі це не провина вулиці, а провина батьків, які так виховали свою дитину.
Стосовно психологічного насильства, то є звернення від хлопчика. За те, що він звернувся до поліції за допомогою, то його вдома підстригли. Ця дитина дуже дорожила своїм волоссям. Тому батьки, щоб покарати його за скаргу, так з ним вчинили.
Зазвичай звернення від дітей надходять до поліції. Вони залучають нас, якщо це потрібно. Якщо після звернення підтверджується факт домашнього насильства, то таку родину переводять або під соціальний супровід, або ставлять на облік. Весь цей час наші психологи працюють з такими сім’ями. Усі випадки, коли діти зверталися за допомогою, підтвердилися.
Є діти, які через насилля були вилучені з сімей. Зараз ці діти виховуються у патронатних сім’ях. Адже там ситуація була настільки погана, що в такій сім’ї неможливо залишити дитину. Наприклад, нещодавно був випадок, коли за допомогою звернулися діти, які є вимушеними переселенцями. Їхня мама періодично вчиняла фізичне насильство та зловживала алкоголем. Ця жінка уже зрозуміла, що діяла погано. Вона уже робить кроки, щоб вилікуватися від залежності, та знайшла роботу. Ми дуже тішимося, коли людина усвідомлює свої вчинки та намагається виправитися.
Фіксуються й факти домашнього насильства, де страждають уже дорослі. Загалом на Рівненщині на обліку осіб, які вчиняли домашнє насильство, перебуває 2,5 тисячі домашніх насильників. Лише цього року у список додалося 300 жінок, 238 чоловіків та 5 неповнолітніх.
Павло Довжук, начальник сектору протидії домашньому насильству відділу взаємодії з громадами Рівненського РУП ГУНП в області:
— За вчинення домашнього насильства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Хочу зазначити, що домашнє насильство вчиняють і жінки, і чоловіки. Основний критерій домашнього насильства — це заподіяння шкоди постраждалій особі, а саме: або фізична, або психологічна шкода здоров’ю. За таке є покарання у вигляді штрафу, громадських робіт або арешту на 15 діб. Рішення про покарання особи, яка вчиняє домашнє насильство, ухвалює суд. У порівнянні з минулими роками ми спостерігаємо зменшення кількості звернень на 30-40%. Проте робота триває. Поліцейські проводять інформаційні кампанії, зустрічі з колективами та учнями, працюють шкільні офіцери безпеки. Крім того, систематично ведеться робота як із постраждалими, так і з кривдниками.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
