— Чим запам’яталась тобі робота над альбомом?
— З кожним кліпом пов’язане щось особливе, з кожною піснею і, звісно, альбомом. Цей альбом — не характерна для мене музика, бо музика Рудницької, так вже всі звикли, такі вже приліпилися стереотипи — це музика вишукана, елегантна, більш повільна. Музика для кохання, як називає мій саунд-продюсер Володимир Бебешко. Музика цього альбому — скоріше, музика для ніг, тому що це танцювальні ремікси на відомі пісні й кілька нових танцювальних композицій. Першим слухачем цього альбому був мій племінник Сашуля, котрий мешкає в Рівному. Він казав, що всі пісні класні, крім двох, на його думку, надто повільних.
— Отже, диск молодшає?
— Диск молодшає за аудиторією. Зазвичай мене запрошують на концерти, де публіка старша за мене. А ця музика — для підлітків, які люблять танцювати, для радіоформату «ефемок». До речі, коли я подарувала цей диск у Туреччині, то його крутили на місцевій дискотеці в готелі, де я жила, протягом усього мого там перебування.
— Так і хочеться вигукнути: «Автора!».
— Автори диска — це всі зірки. Обоє Рибчинських, є пісні Івасюка, Рустема Султана (Москва), Лері Віна, Сергія Кравця (екс-«Барон»), Ділі (ТНМК), Артура Кульповича.
— Збірна України!
— Так, за винятком Рустема, усі автори з української естради. Хоча, як не дивно, і російські, й вітчизняні радіостанції зацікавила насамперед одна франкомовна пісня. Нещодавно зі мною зв’язалися латвійські радіостанції, яких зацікавив диск, і вони пропонують укласти угоду.
— Тобто вони працюють цивілізовано, не по-піратськи?
— Так, що дуже дивує наших виконавців. Але це цікаво — здобути досвід у цивілізованих стосунках із людьми, які поважають твоє авторське право. У цьому, до речі, мені дуже пощастило з продюсером. Бо він не тільки талановитий і працелюбний, але й добрий і великодушний. А є багато продюсерів, які розривають контракт з артистом і залишають його без нічого — без пісень, без прав.
