Відповідно до книги, у судна було достатньо часу, щоб ухилитися від перешкоди, але кермовий запанікував і повернув не в той бік. На той момент, коли катастрофічна помилка була виправлена, було вже занадто пізно, — айсберг завдав судну пошкодження, що стали для нього смертельними, цитує книгу Паттен журналіст газети «The Daily Telegraph».
Навіть після цього пасажирів і екіпаж можна було врятувати, якби корабель залишився на місці. Найближчий корабель був всього за чотири години ходу, і «Титанік», найімовірніше, зміг би утриматися на плаву до його приходу.
Однак якщо дії кермового були лише помилкою, то все, що послідувало за цим, було обміркованим рішенням, відзначається в книзі. Брюс Ісмей, глава компанії «White Star Line», якій належав «Титанік», побоювався, що інцидент із судном може завдати шкоди репутації його компанії, і переконав капітана продовжити плавання. Це підсилило надходження води в пошкоджені частини судна і призвело до того, що «Титанік» пішов на дно на кілька годин раніше, ніж це могло статися.
Щоправда, те, що відбулося в той історичний вечір, майже 100 років трималося в секреті в родині одного із старших членів екіпажу Чарльза Лайтоллера, котрий зумів пережити катастрофу.
Лайтоллер був єдиним з виживших, хто точно знав, що сталося, однак він приховав інформацію, побоюючись, що компанія — власник судна збанкрутує і його колеги втратять роботу.
”Єдиною людиною, кому він розповів всю правду, була його дружина Сильвія, моя бабуся, — пише Паттен. — Вона померла, коли мені було 16, і хоча вона ніколи не наказувала мені зберігати ці знання тільки для себе, я нікому про них не розповідала».
Тим часом мати письменниці наполягала, щоб все залишалося всередині родини, тому що інакше репутація дідуся — на той час двічі героя війни — була б поставлена на карту.
”Однак сьогодні і мати, і бабуся вже померли. Я готувала свій другий роман, коли мене осінило, що я остання з нині живих, хто знає, що насправді сталося в ніч, коли «Титанік» затонув», — відзначає Паттен.
