Цікаві факти з історії міського життя розповіли на сайті Костопільської міської ради. Інформацію зібрано та підготовлено працівниками Костопільського краєзнавчого музею.
– На початку ХХ століття в Костополі жили єврейський лікар Ясель та два українські фельдшери, Пастушок і Новоселецький. Пастушок був типовим українцем, носив чоботи, хутряну шапку, розмовляв українською мовою. Він не відмовлявся від чарчини, але старожили Костополя свідчили, що «пристойний ковток лише додавав до його лікарських навичок». Він мав навички діагноста, і коли махав обома руками урізнобіч, родичі хворого вже знали, що надії немає і що його дні полічені…
Пастушок знав анатомію людини і часто рятував пацієнтів від смерті. Людям старшого віку, які страждали від нечітких відчуттів, рекомендував прикладання п’явок. У ті часи застосування п’явок вважалося одним з найефективніших методів лікування. Найбільшим експертом з лікування п’явками в Костополі вважався Й. М. Марголіс — лікар Ясель. Він прикладав їх маленькою паличкою пацієнтові за вухами. Після того, як п’явки всмоктали кров, їх обережно знімали, посипали сіллю, щоб видалити «погану кров», і тримали в мисках з водою до наступного використання.
Професійним суперником Пастушка був лікар Новоселецький, також українець, людина аристократичної зовнішності. Він був дуже популярним серед містян як лікар. Оглядав пацієнта дуже ретельно та використовував усілякі нові медичні прилади та обладнання. Він, очевидно, був більш просунутий у медицині, ніж його суперник Пастушок.
Серед євреїв у той час ще не було професійних лікарів. Експертом з «практичної медицини» був, як згадувалося у документах, Ясл дер Роф. Він добре вмів робити кровопускання, лікувати банками та п’явками, а також застосовував інші методи лікування, прийнятні в ті часи.
Була в Костополі лікарка іншого ґатунку, хоча й без диплома — Сара Злате. Головною силою Сари Злате була ортопедія. Якщо хтось травмував палець, руку, ногу чи плече, негайно викликали Сару Злате.
Вона, засукавши рукави, заплющувала очі та починала намацувати слабкі місця. Впевненою рукою хапала болючу кінцівку: натискання – тягнення – «клац» – і все знову було на місці! Крики пацієнта одразу припинялися, але робота на цьому не закінчувалася. Сара Злате наказувала перев’язати травмоване місце, щоб запобігти запаленню та набряку, казала пацієнтові, що робити в найближчі дні.
Вагітна жінка у єврейській общині не проходила попередніх оглядів, доки не наближався час пологів. Під час вагітності жінок годували гострою їжею, часником і цибулею, а також різними спеціями («постпаке», як їх називали), скільки вони самі хотіли. Їм забороняли низько нахилятися чи піднімати будь-яку вагу, вагітні мали багато відпочивати. Деякі люди навіть радили уникати споглядання потворних тварин, котів, собак і просто негарних речей.
Звичайно, костопільській акушерці Сару Ді Бабу заздалегідь повідомляли, що у домі певної людини незабаром будуть пологи.
Вагітні жінки з простих селянських родин продовжували займатися своїми домашніми справами до моменту початку пологів, і зрештою народжували. Деякі жінки заздрили їм і з подивом казали: «Виходьте і подивіться, як пощастило такій-то! Вона не дбала про своє тіло, вона постійно працювала і, зрештою, які здорові її діти!»
Однак дитячі хвороби забирали життя через ускладнення після кору, паротиту, краснухи. У багатодітних, особливо в бідних сім’ях, про дітей не дбали так, як потрібно, і як це роблять тепер. Пневмонія, особливо у маленьких дітей та старших людей, вважалася смертельною хворобою, а туберкульоз – вироком повільної та страшної смерті. Особливо сильне враження справляли раптові смерті людей, які ще позавчора ходили містом, працювали, їли та пили, як будь-яка інша людина, а потім раптово знепритомніли, і їхній кінець настав протягом кількох годин або днів.
Це були випадки серцевих нападів, менінгіту, зараження крові, правця, апендициту та багатьох інших захворювань, діагностика яких зараз чітка та добре відома, як і методи лікування.
Коли прийшли поляки і Костопіль став «пов’ятом» (районним містом), до міста почали прибувати кваліфіковані лікарі: український лікар на ім’я Сребатнік, доктор Гаско, шанований єврейський лікар, та інші фахівці. В Костополі відкрилася ще одна аптека – аптека Померанца. Моше Циммерман також вивчав медицину у Швейцарії та повернувся до міста з дипломом. Часи змінилися, і в Костополі повіяли нові вітри…
