Зіпрілий пупок

Серед книжок, прочитаних мною у дитинстві, була і казка відомого італійського казкаря Джанні Родарі “Джельсоміно у країні брехунів”. Голосистий мандрівник Джельсоміно потрапляє у дивне місто, де все навпаки: коти тут гавкають, собаки нявчать, коні старанно копіюють корів, а корови іржуть наче жеребці. Мешканці брешуть на кожному кроці, а головний місцевий часопис зветься “Взірцевий брехун”. Місто у свій час захопила зграя кримінальних злочинців — піратів. Ватажок став королем, а його піратська команда, добірні грабіжники і розбишаки, стали міністрами та придворними. Саме ця специфічна еліта і створила нові закони, згідно з якими аборигени змушені були робити все навпаки.
Талановитих письменників у цій країні ігнорували, а жалюгідних графоманів і нездар, навпаки, називали геніальними творцями. Казка, звісно, — це теж різновид брехні. Але як кажуть у близькому зарубіжжі: “Сказка — ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок”.
У 2011 році, у День незалежності, указом Президента звання Героя України отримав поет із Донбасу, а за сумісництвом депутат Верховної Ради 5-го і 6-го скликань Борис Білаш. Високе звання поет-депутат отримав не за державотворчі зусилля, не за героїчний вчинок, а за “видатний особистий внесок в збагачення національної культурно-художньої спадщини”. Кожен освічений і культурний українець просто зобов’язаний знати імена літераторів такого рівня. Тож приготуйся, шановний читачу, до тебе зараз “з небесної голубіні, білосніжною лебединою зграєю спустяться чарівні і немеркнучі поезії Бориса Білаша”:
Если стану я нардепом,
Обеспечу свой народ
Салом, яйцами и хлебом.
Пусть потешит свой живот.
Пусть он ложкой ест сметану,
Напихается икрой.
Возражать ему не стану,
Я — такой!
Завалю печеньем, кексом,
Хочешь торт, трюфели — на!
Если надо, то и сексом
Угощу его сполна.
И ни-ни,
Ни в коем разе,
Не за деньги, а за так.
Ну а как же без фантазий
Сексуальных?
Да никак!
Виконати свої обіцянки перед електоратом депутату двох скликань не вдалось. І це стосується не лише трюфелів з ікрою. Ви щось чули про існування соціальних служб, які безплатно надають сексуальні послуги? Я не чув. А в Голландії, до речі, такі служби є, але обслуговують вони винятково інвалідів. Можливо, героїчний поет мав на увазі щось інше? Наприклад, еротичну лірику власного приготування, якою і збирався щедро та безкорисливо пригостити “свій народ”: “Какая грудь. Роскошный таз, Пупок от счастья влажный. В тебя входили много раз. И я вошел однажды”. Природа рідного краю теж не залишає митця байдужим: “Гудит пчела, щебечет птичка. Дубок ложится на сосну. Природа, я твоя частичка, Позволь, — бутончик лобызну”. На жаль, навіть чари природи не в змозі перебороти тугу, що періодично оселяється у тонкій і чутливій душі поета: “При всей любви к родному краю, Под этот монотонный дождь. Не выдержу и забухаю. Отож”.
Свого часу Герой України здобув професію “поет” у знаменитому Літінституті ім. Горького. Мабуть, там його і ознайомили з безцінними скарбами світової поезії. У деяких рядках фахового поета виразно відчуваються нотки японської середньовічної лірики “хайку” чи “танку”: “В этом холодном сортире, Всеми ветрами продутом, Я б не присел никогда, Если б нужда не прижала… Боже, как пусто в степи”.
Білаш не просто поет, він поет-громадянин. Справжньою вершиною його творчості є рядки, сповнені громадянського пафосу: “Всей деятельности Луценко И иже с ним не задарма Врачами выдана оценка Как плоскоступие ума”. Повелитель чотиристопного ямба гордо визнає, що є улюбленим поетом гаранта Конституції: “Виктор Федорович меня часто цитировал, в нужную минуту находя нужные строчки. Мои стихи иногда помогали ему ярче ответить на каверзные вопросы”. Тепер зрозуміло, звідки у Януковича його фірмова метафоричність.
У казці Родарі володар могутнього голосу співак Джельсоміно здійснює акустичну революцію і повертає правду в місто. Останнім часом у нашій країні небувалої популярності набули пісенні конкурси. З чого б це?