— Легкою атлетикою я займаюся шість років, — розповідає Наталія Прищепа. — Потрапила в секцію у сьомому класі. Ми бігали на фізкультурі крос, вчитель побачив, що у мене є задатки, і зателефонував тренеру Михайлу Романчуку. Починала з дистанцій 400 та 800 м, потім 800 та 1500 м, пробувала 3000 м, але саме на 1500 м у мене виходило найкраще.
— Доводилося примушувати себе ходити на тренування?
— Спочатку доводилося, адже попервах я зовсім не хотіла займатися легкою атлетикою. Коли ж почала вигравати змагання, все сталося само собою. Головним стимулом для мене стало зростання результату.
— У 2013-му ти стала справжнім відкриттям, напевно, не лише у легкій атлетиці, але й в усьому рівненському спорті. Коли відчула, що можеш боротися за високі місця?
 |
|
 |
Наталія Прищепа
|
— Мабуть, на зимовому чемпіонаті України у Сумах, де я виграла “золото” на 1500 м, а також в естафеті 4х400 м. Далі був командний чемпіонат України в Ялті. Втім, безумовно, найважливішою була перемога на чемпіонаті Європи.
— Наскільки несподіваною стала перемога в Італії?
— Я ставила мету потрапити в призери чемпіонату Європи, але виступила навіть краще, ніж хотіла.
— Яка наступна мета?
— Поки що не ставлю якихось цілей. Сподіваюся, що у 2016 році виконаю норматив і потраплю на Олімпійські ігри.
— Якщо говорити про біг на 1500 м, які традиції в українок на цій дистанції?
— Українкам є чим пишатися. Так, наприклад, юніорський рекорд Європи належить нашій Нелі Непорадній, тому, впевнена, на цій дистанції можна конкурувати зі спортсменками з інших країн.
