Свято Покрови під медитацію лірників

За організацію фестивалю взявся відомий рівненський фольклорист Віктор Ковальчук з етнокультурного центру «Веснянка» Палацу дітей та молоді з подачі музиканта-лірника Андрія Ляшука. До Рівного запросили представників цього історичного музикування, які нині ледь не з нуля намагаються відродити майже повністю забуте давнє українське мистецтво. Десять лірників протягом дня музикували то біля Свято-Покровського собору, то сідали прямо у центрі міста на майдані. Власне, робили так, як 100 років тому й працювали лірники, збираючи пожертви із перехожих. Щоправда, тоді це були переважно сліпі музиканти, зрячих до цього мистецтва не допускали. А сучасні лірники — це скоріше реконструктори історичної музики, ентузіасти. Вони збираються у неформальні об’єднання (Львівський лірницький цех, Київський кобзарський цех), обмінюються досвідом та інструментами.
Майже забуте українське мистецтво має шанс стати знову відомим — у листопаді на широкі екрани нарешті виходить фільм Олеся Саніна «Поводир» про мистецтво лірників і кобзарів у 30-ті роки ХХ століття. У ньому ж епізодичні ролі виконали деякі з тих музикантів, які приїжджали 14 жовтня до Рівного. Паралельно документальну стрічку «Вільні люди» про тих же самих українських мандрівних музикантів відзняла киянка Ганна Яровенко.
— Робити якийсь великий фольклорний фестиваль — це дорого, адже потрібно запрошувати десятки колективів, — говорить Андрій Ляшук. — А тут ми запросили десять виконавців — це як один якийсь гурт. До того ж, один з ентузіастів розвитку лірницького руху, професор фольклористики Михайло Хай давно казав — давайте щось подібне зробимо. У Києві організувати було складно, а ось у Рівному — якраз. Ми розуміємо, що це — зовсім не масове мистецтво. Але його також можна показувати.