Охороняти довкіл вже майже немає чого. Заводи і фабрики стоять, засекречені колись аеродроми і військові частини перетворені на пасовиська. Приватні ж фірми воліють охороняти самих себе. Що ж загрожує безпеці України в окремій області? Запитати не можна — секрет страшний, таємниця люта. Лише інколи діяння наших «джеймсбондів» виходять на світло. Наприклад, обласне управління СБУ прозвітувало, що минулого року завдяки пильності цієї «контори» до кримінальної відповідальності було притягнуто 47 осіб. Не густо, як для розгалуженої і щедро фінансованої служби, працівники якої цілодобово гасають по області на найновіших моделях зарубіжних авто, не відчуваючи нестачі пального. Цікаво, наприклад, у скільки обійшлося бюджету «розкриття зловживань» колишнього держвиконавця із Дубенського району, а нині пенсіонерки Лариси Антонюк? Ось що вона розповіла кореспонденту РВ:
— Це було жахливо. Я ніколи б і не подумала, що на закінчення свого трудового шляху можу зазнати такого приниження. І за що саме — за сумлінне виконання своїх службових обов’язків? Я ж виконувала виконавчі дії щодо стягнення з «Дубнорайагрохіму» 146 тис. грн. боргу на користь «Укрхліба» не з власної забаганки чи зацікавленості, а за офіційним виконавчим документом, який нічим не відрізнявся від інших. А тут почалося. Проти мене порушують кримінальну справу за серйозним звинуваченням, і всі намагаються триматися від мене подалі. Далі ще гірше: Демидівський районний суд засуджує мене до двох років позбавлення волі за службове недбальство… Якщо я ще хоч якоюсь мірою могла зрозуміти непрофесіоналізм слідчих, які вели досудове розслідування, чи те, що за їхніми ж словами, на них давить керівництво з тим, щоб довели справу до суду, то зрозуміти суддів, які мене засудили, не могла. Навіть прокурор, і та просила звинувачення проти мене відхилити… Після всіх переживань і поневірянь я зараз намагаюся просто все забути. Є й інше, думаю, якщо ворушитиму все, що сталося, чи домагатимуся справедливості, мені ж буде гірше. Адже мене звинувачувала не пересічна людина, а солідна структура, і хтозна, чи вже завтра вона не порушить справу знову.
Від тюрми пані Ларису врятував відомий адвокат із Рівного Володимир Цуняк. Він не тільки домігся перегляду справи і визнання своєї підзахисної невинною в інкрімінованих СБУ злочинах, а заявив, що подасть на СБУ до суду, аби відшкодувати моральні збитки, завдані Ларисі Антонюк. Адвокат оцінив ці збитки у 50 тисяч гривень. Важко уявити, як наш суд, який, як відомо, найгуманніший у світі, винесе рішення і стягне цю суму з Такої Організації. А чому ні? Хто має відповідати за страждання, завдані невинній людині «професіоналами» з Відінської? Ніби вже минули часи, коли, вирвавшись із «обіймів» цієї служби, людина вважала себе на все життя щасливою. Ніби служба ця існує на наші з вами гроші й повинна захищати нашу безпеку. Поки що змінилося мало. Як і раніше, якщо і доводиться комусь захищатись, то якраз від СБУ.
Принаймні прецедент Володимиром Цуняком створений. Замовчати або «зам’яти» справу Лариси Антонюк навряд чи вдасться. Наш суд таки змушений буде у законному порядку розглянути правомірність дій СБУ. Не виключно, що тоді ми дізнаємось про нові подвиги місцевих «лицарів плаща і кинджала». Он скільки по області бухгалтерів на пенсії! Чи не вони, так само як судовиконавець Лариса Антонюк, є загрозою нашій безпеці?
