Що ж, напевне, для реалізації масштабних урядових завдань потрібні нові кадри. Але де ж вони? Пряме президентське правління не введеш, а починаючи від посад начальників управлінь та відділів, звільнення провести не так вже й легко. Немає законних підстав — бо чиновники, вони ж теж, виявляється, люди, теж перебувають у трудових відносинах з установами і теж користуються всіма правами найманих працівників. От і виходить, що нову урядову політику в низах проводитимуть ті ж самі люди, керуючись, звісно ж, тими самими уявленнями і методами. Можливо, саме тому і не упускає можливості й сам голова ОДА, і його заступники нагадати керівникам про совість: мовляв, якщо така субстанція є в наявності, то сідай і бігом пиши заяву про звільнення. Не всі пишуть, не всі сідають за стіл, не всі можуть собі дозволити піти на кількатисячну міліцейську пенсію. Тому і шукають нові підходи — от, наприклад, начальник обласного управління освіти раптом виявив, що «з особливою гостротою постала проблема патріотичного виховання». Буде пан начальник з незмінним успіхом впроваджувати, напевне, лекції з історії помаранчевої революції, можливо, і сам у конспект лекцій рядочок впише.
Можливо, тому і голова облдержадміністрації, зрозумівши свою до певної міри безсилість у докорінній кадровій перебудові бюрократичного апарату, звернувся до мешканців Рівенщини: так, мовляв, і так, «нині діючий порядок призначення і звільнення працівників керівної ланки є досить громіздким і не дозволяє на місцях оперативно вирішувати питання кадрового забезпечення». І заявив таке, від чого мурашки по спинах держслужбовців повинні були б забігати: «Отже, існує необхідність перегляду порядку призначення та звільнення з посад керівних працівників місцевих органів виконавчої влади». Від слів — до діла і, напевне, вже найближчим часом голова адміністрації, він же народний депутат, винесе на розгляд парламенту якийсь такий закон. Хоча й законопроекту про люстрацію його авторства більш ніж достатньо, щоб «переглянути порядок».
Немає чиновнику життя, та й годі. Забирають у бідного чиновника останні радощі. Крім того, що заборонили хабарі брати, то відтепер ще й курити і пити в приміщеннях адміністрації, виявляється, не можна. Тож на казенних сортирах з’явилися таблички «Місце для паління», тепер там не лише потребу можна справити, але й сокиру повісити. Табличок «Місця для розпиття спиртних напоїв» ще не придумали. А так хочеться розважитися… Ще не було заборони займатися службовими романами, але мораль ніби не дозволяє і потім доводиться гріхи довго замолювати.
Що ж, у такому разі для духовної релаксації настійно рекомендує керівництво відвідувати церковні служби, в яких саме храмах — не уточняється, але якщо зважити на бажання держслужбовців потрапити на очі високому начальству, то очевидно, що невдовзі деякі культові споруди Рівного будуть недосяжними для звичайних мирян. Уявляєте — повний храм бюрократів? І всі зі свічками.
Жити доведеться на одну зарплату — за прикладом голови облдержадміністрації. Але, може, він поспішив, роблячи такі заяви, може, передумає — зарплати ж голови облдержадміністрації та нардепа — не одне й те саме. Що й не кажіть: 560 гривень на місяць — хоч і гроші, але чи на них із численними родичами протримаєшся? У чиновників рангами нижче і зарплата менша, радують тільки різні доплати, але й вони «світять» тільки дуже досвідченим з великою вислугою. Ще є премії — але й ті, нараховані за січень, пан голова з притиском запропонував повернути як незаслужені, щоправда, не уточнивши, куди або кому «незаслужені» гроші здавати.
Одна тільки радість — кажуть, тепер платити за свої посади чиновники не будуть, целофанові пакети з грошима з районів у Рівне вже не вирушать. Тільки чи потрібна така робота і задарма?
