Імена перерахованих музикантів не почути з «ефемок», проте в мистецьких колах їх, безперечно, знають. І знають як високопрофесійних музикантів із величезним досвідом. Єдине, що заважає — це невміння чи небажання підкоритися смакам масового слухача. Ця четвірка вже давно зрозуміла, що їхня музика призначена невеличкій купці людей, які часом не проти послухати саксофон, ритми блюзу чи драйв класичного хард-року або є прихильниками ліричної української народної пісні. І боротися за суперпопулярність вони вже не хочуть, адже зрозуміли, що це неможливо. Проте цілком можливо залишатись собою — класним музикантом із добрим, далеко не «попсовим» смаком і шаленим бажанням створювати музику.
Ось такі думки виникли перед концертом колективу, коли в залі облмуздрамтеатру зібралося десь півтори сотні глядачів. Серед них — музиканти, друзі героїв вечора, творча інтелігенція. Сам концерт складався з двох частин. Перша — це характерна для «Країни У» обробка народних пісень («Місяць на небі», «Ніч яка місячна» ) та українських романсів («Ти не моя», «Чорнії брови, карії очі»), друга — синтез джаз— і хард-року, джазу, блюзу та ритм-н-блюзу у вигляді як авторських речей, так і світової класики Армстронга, Коріа та ін. На жаль, вирішили не включати в програму пісні Віктора Сидоровича, записані «Країною У» на диску «Между ночью и днём», які б значно посприяли успіху концерту. Але і без того глядач від такої музики відверто кайфував — четверо знайомих музикантів плюс молодий барабанщик Сергій Гуляк відіграли професійно, без жодних нарікань, принаймні публіки. Глядач з залу виходив задоволений — «жива» якісна музика в Рівному явище рідкісне, але від того не менш цікаве.
