Вже понад п’ять років Андрія Таргонія судять за підозрою у хабарництві. У липні 2015 року, коли він працював у Рівненській районній прокуратурі, в шухляді його столу знайшли 12 тисяч гривень міченими купюрами, ще 35 тисяч він передав адвокату, що був його спільником. За цей час Андрій Таргоній, якого звільнили з правоохоронних органів, встиг працевлаштуватися у Березнівський відділ Сарненської місцевої прокуратури. Також він оскаржив догану Генпрокуратури на нього у Верховному суді за те, що перебуваючи у відпустці, знаходився на судовому засіданні у Демидівському райсуді у справі, яка його не стосувалася, і отримав від держави 120 тисяч гривень компенсації за «вимушений прогул».
Нині Андрій Таргоній вже не працює прокурором, а має власну адвокатську справу. І на власному прикладі показує, як можна роками успішно уникати правосуддя.
З 2016 року його справа перебувала у Рівненському міському суді, де понад двадцять суддів так і не змогли розпочати її розгляд. Таргоній або не приходить на судові засідання, або намагається реєструвати стосовно судді кримінальне провадження, що змушує суддів брати самовідвід. Адвокат прокурора теж в суді не з’являється.
1 жовтня 2019 року Рівненський апеляційний суд ухвалою передав справу Таргонія до Кузнецовського міського суду. Там розгляд також затягується, бо підозрюваний вже тричі подавав клопотання про відвід головуючій судді і прокурору.
19 березня 2021 року мало відбутися чергове судове засідання у справі Андрія Таргонія. За три дні до того, 16 березня він подав заяву про відвід судді Ірини Незнамової, яку призначили вести його справу. У цій заяві він зазначив, що давно знає цю суддю і довіряє їй. Більше того — заповідає їй своє майно: всі наявні у нього гроші, гоночний велосипед за 19 500 гривень, колекцію поштових марок за 7000 гривень, колекцію монет за 5 500 гривень і мобільний телефон за 29 700. Згідно з текстом заповіту, складеного 15 березня 2021 року, Незнамова може розпоряджатися згаданими скарбами в разі смерті Таргонія. Тому він просить передати справу іншому судді, оскільки тепер він сумнівається в неупередженості своєї «спадкоємиці».
У відповідь Ірина Незнамова надіслала скаргу на перешкоджання її діяльності до Вищої ради правосуддя. В документі суддя зазначила, що до 2020 року взагалі не була знайома з Таргонієм, а дізналася про нього лише після того, як до неї надійшло відповідне кримінальне провадження. Незнамова зазначила, що своїми діями обвинувачений намагається дискредитувати її як суддю і натиснути на неї. Каже, це втручання в діяльність судових органів, за що передбачене покарання відповідно до статті 376 Кримінального кодексу.
Тепер у цій справі розбиратиметься Вища рада правосуддя. Андрій Таргоній тим часом продовжуватиме знущатись над вітчизняним правосуддям. Чого йому боятися?
Коментар
Андрій Таргоній:
— Хотілося би спростувати деякі «факти». Справу, в якій я виступаю обвинуваченим, вже четвертий раз направляють до суду. За цей час до 29-ти чи 31-го суддів, не пам’ятаю точно, був застосований відвід. Я лише тричі подавав заяви на відвід судді і у всіх трьох випадках мої заяви були задоволені. Прокурори, які виступають обвинувачами, теж тричі подавали заяви на відвід судді, з яких задовольнили лише одну. Решта суддів заявили про самовідвід, очевидно, розуміючи, що справа провальна і сфабрикована. Мене намагаються звинуватити в тому, чого я не робив. Так, волинські прокурори, які ведуть процес, навіть викликали мене і пропонували перекваліфікувати справу на ч.1 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство). Я відмовлявся. Щодо судді Незнамової, то я дійсно знаю її дуже давно, ще з тих часів, коли у 2009 році виступав державним обвинувачем, працюючи помічником прокурора Володимирецького, а потім Сарненського районів у справах, де вона була суддею. Також вів деякі цивільні справи за її суддівства. Суддя Незнамова систематично порушує мої права та є упередженою щодо мене. З цього приводу я написав понад 8 скарг на неї до Вищої ради правосуддя ще раніше. Її суддівство в моїй справі негативно впливає на моє здоров’я. Отож, я й подумав: «А може вона хоче звести мене зі світу? Може, їй майно моє треба?». Та й оформив на неї заповіт. Я використовую всі законні методи для захисту своїх прав. Неприємно, що прокурори, бачачи провальність справи, вигадують про мене різні вигадки. Наче я — якийсь ворог України.
Олена ІВАНЮК.
