«Мои тоже стали бояться очень. Все устали. Все без сил. Ни морально поднять их не могу, ни физически. Даже расстреливаю. И без толку», – скаржиться окупант.
У голосових повідомленнях він детально розказує, як його дістала війна і наскільки він невдоволений «новим поповненням».
«Тут у всех уже апатия, уже все деморализованы полностью. В ротах осталось по 10-15 человек в лучшем случае. На доукомплектование отправили молодых, порядка 60 человек… из них половина трусов, бл*дь, паникеров, с ними проблема».
Зрештою, зізнається, що такі ж настрої і в офіцерів. Тому живе мріями про повернення додому, а там:
«Домой: детей, жену обнять. А потом – к бл*дям! Чтоб много-много-много, куча бл*дей было, и больше ничего не хочется…» – резюмує командир російського полка.
