Доки українське суспільство не буде виконувати законодавство – доти воно буде хворим

230 0

Зараз у ЗМІ активно обговорюється тема недопущення невакцинованих дітей до відвідування навчально-виховних закладів. Опитування проводять на кшталт: чи варто допускати таких дітей до шкіл і дитячих садочків? Це так по-нашому! Так по-українськи! На свій розсуд вирішувати, виконувати закон чи ні. Доки українське суспільство не буде виконувати законодавство – доти воно буде хворим. У широкому сенсі слова.

Обговорювати треба реалізацію альтернативних методів освіти, її якість. І тут є проблеми, і все через ту саму причину...

Міркуючи на цю тему, я (суто асоціативно) пригадав одне з перших рішень у своєму житті. Ця особиста історія зовсім не пов'язана з попереднім блоком.

У шостому класі я вирішив не ходити до школи. Просто однієї осінньої днини сказав матері: до школи не піду, крапка! Мати не заперечувала, бо знала, що її дитина хоч досить слухняна, але до біса твердолоба і, якщо щось вирішила, то до школи таки не піде. Тому вибрала позицію очікування.

Глибинною причиною було те, що задоволення від навчання не отримував, від спілкування з однокласниками також. А я не можу вчитись, любити і працювати без задоволення.

Формальним приводом був досить непедагогічний вчинок викладача алгебри і геометрії. На одному з уроків він сказав: три учні, які вирішать задачку першими, отримають п'ятірки. Я вирішив першим. Другий і третій учні п'ятірку отримали, я - ні.

Вчитель аргументував просто: а ти обійдешся! Щоб ви розуміли, до оцінок мені по життю (що в школі, що в інституті) було глибоко байдуже, але відверта зневага... (через декілька років про причину його поведінки я таки дізнався і пробачив).

Отже, зробив собі персональний план і чітко його дотримувався. Через два з гаком місяці пройшов весь навчальний курс шостого класу і вже готувався за пару років опанувати всю шкільну програму.

Але вже місяці за три мама почала (так само методично) день плакати - день залякувати. Але ж власним принципам я зрадити не міг, тому ми дійшли такого компромісу: до школи я таки не піду, але до тієї конкретної, а іншу все ж почнемо шукати. Знайшли ми її, стараннями матері, досить швидко.

Це було найвдалішим життєвим рішенням: я знайшов найкращих у світі друзів, улюблених суперпрофесійних вчителів і отримував реальний кайф від кожного дня, проведеного в школі.

Антивакцинальникам я теж бажаю дотримуватись власних принципів, а не корумпувати медпрацівників або шукати інші незаконні шляхи вирішення питання.

Коментарі

Залиште вiдповiдь

Читайте також