Моя мама має дві вищі освіти, і вже рік вона не може знайти роботу за спеціальністю. Невже через те, що їй 38 років?
“Довше навчаються нового”, “нездатні швидко адаптовуватися”, “негнучкі”, “нав’язують свою думку керівництву” – це доволі поширені стереотипи, з якими стикаються фахівці середнього віку при працевлаштуванні. Ці слова можна прочитати на обличчі рекрутера щоразу, коли той спілкується з людиною, яка хоча б на рік старша за нього. Запитання на кшталт “скільки вам років?” завжди все ставить на місця, однак чи справді вік – це показник? Невже людина в 36 повільніша чи має гірші реакції, ніж людина в 34?
Кілька років тому в США проводили експеримент: тестували пілотів у віці від 40 до 69 років, їхнім завданням було виконувати вправи на симуляторах польоту. В результаті дослідження виявили, що хоч старші й потребували більше часу, щоб навчитися користуватися симуляторами, однак вони краще, ніж їхні молодші колеги, досягали своєї мети — уникати зіткнень.
Так зробили висновок, що на навчання “іксів” може йти більше часу, проте вони застосовують отримані знання ефективніше, ніж молодь, у силу свого життєвого досвіду, стресостійкості, терпіння і вміння приймати зважені рішення у критичний момент.
То чому ж, за даними Work.ua за 2021 рік, 78% респондентів стикалися з упередженим ставленням через вік, а 49% з них – це люди 30+?
Це запитання, яке не потребує відповіді, адже всьому причиною є упереджене ставлення. Як інакше пояснити, що дівчат до 30 років не беруть на роботу, тому що “вони можуть завагітніти”, а після 30 - не працевлаштовують через “загальмоване мислення”?
Відповідно до закону, заборонено відсіювати кандидатів на посади за віковою чи статевою ознакою, тільки якщо компанія має зайві 65 тис. грн. на штраф. Та закон спритно обходять або взагалі нехтують ним.
Економістка з Києва зробила перерву в роботі після другої вагітності. Коли вийшла з декрету й вирішила підзаробити, складаючи ялинкові прикраси, почула у відповідь, що “в такому віці руки не працюють як слід”, а жінці не було й 50 років.
48-річній журналістці з Тернополя не давали чіткої відмови, а лиш натякнули, що в такому віці вона не має достатньої фізичної підготовки для посади пресофіцера Нацгвардії.
Чоловік із Луцька у 31 рік стикнувся із комбодискримінацією за віком і статтю – в оголошеннях шукали молодих дівчат віком 20-25 років для роботи смм-спеціалістом. Невже чоловік старший на 5 років не зможе якісно виконувати роботу, в якій уже має досвід?
Це лише три випадки, а їх тисячі!
Що робити людям, яким 35/50/60 років? Як їм вижити без доходу? Померти до виходу на пенсію? Адже це звучить дуже логічно: пенсійних виплат немає, заощаджувати потрібно упродовж життя, але й грошей зібрати вони не можуть, бо їх на роботу не беруть.
Багато “експертів” радять перекваліфіковуватися. На кого? Прибиральника? Для чого було здобувати вищу освіту, набувати досвід у якійсь сфері, щоб потім іти у двірники?
Шлях зміни професії тільки ще більше все ускладнює. Проблема не в тому, що обрано не ту професію, а в тому, що роботодавці працевлаштовують, зважаючи на вік.
У Європі та Азії досвід зовсім протилежний. Там цінують старших працівників, бачать у них потенціал. За даними Seattle Longitudinal Study, працівники середнього віку оптимістичніші й відповідальніші за молоде покоління, вони менш невротичні й мають кращі когнітивні здібності.
Деякі люди зупиняються в розвитку в 25 років, а деякі в 50 опановують нові навички. Вік – це тільки цифра, і будь-які розподіли за цим фактором відносні.
Старші люди витриваліші, стресостійкіші й надійніші, про що свідчить не одне дослідження. Більшість має вже дорослих дітей, тож кількість лікарняних значно нижча, а відданість роботі й час, виділений на неї, зростають.
То що там про 35+? Досі “непридатний”?
Коментарі