Слово «хімічити» я почув ще у ранньому дитинстві від дорослих. Означало це слово щось нехороше і, як мені тоді здавалося, не мало жодного стосунку до шкільного курсу хімії, уроки якої я мав відвідувати два рази на тиждень упродовж шести років. Уроки ці були нецікаві й запам’ятав я з них небагато — якось не довелося застосувати отримані у школі знання. Тому досить довго я не міг уявити собі можливість збагатитися завдяки агрегатному стану води.
І правильно, що не міг — аби ці знання принесли додаткові гроші, самого лише знання хімії не досить. Слід іще працювати у комунальному господарстві. Бажано керівником. А далі все просто — закриваєш наряди на прибирання ста тисяч тонн снігу зі всіма потрібними коефіцієнтами і списуєш гроші з бюджету! Можна написати не сто тисяч тонн, а сто тридцять дві, наприклад, тисячі, щоб виглядало більш достовірно. Бо перевірити, скільки твоя організація реально очистила вулиць і скільки вивезла снігу, неможливо в принципі. Тому що сніг — це вода в одному із своїх агрегатних станів. І залежно від погоди та інших умов цей сніг може перетворитися або на лід, прибирати і вивозити який набагато складніше і дорожче, або на воду, яку взагалі не треба прибирати — сама розтечеться! Як наслідок — кожен снігопад для комунальників як манна небесна: можна списати скільки завгодно пального і оплатити скільки завгодно робіт. Бо якщо прибирати, наприклад, пісок, то він нікуди не подінеться — можна у будь-який час піти і перевірити, скільки того вивезеного піску. А сніг не перевіриш — з першою ж відлигою він переходить у інший агрегатний стан. І шукай потім, скільки його було прибрано, а скільки ні.
Про це я подумав, згадавши страшний снігопад, під який потрапив, здається, в Австрії років так двадцять тому. Завірюха була страшна, і ми ледь доїхали вузькою гірською дорогою до місця призначення, потопаючи у снігових заметах. Це було пізно ввечері, а вже вранці перед нами була ретельно вичищена і посипана спеціальною сумішшю дорога. Ніби і не було вчора жодного снігопаду. Нічого дивного у цьому не було — місцеві комунальники знали свою справу і очистили дороги за декілька годин. А могли б і не поспішати — нехай би водії самі розчистили ту дорогу колесами від своїх машин, ризикуючи вилетіти у прірву. А залишки снігу потім би самі розтанули! Але це була не Україна, де будь-яка проблема — від снігопаду до ворожого обстрілу — є насамперед способом вкрасти побільше бюджетних грошей. Все одно ніхто не запитає — слід лише не бути жадібним і поділитися з ким треба. Кажуть, днями мороз попустить і настане відлига. Хочеться в це вірити — не на комунальників же сподіватися. У них-бо за будь-якої погоди один агрегатний стан — бажання побільше «нахімічити»! Добре, що сніг таки рано чи пізно розтане!
