Чи не з першого дня нашої омріяної незалежності країна-агресор заходилася повертати нас назад. Починаючи з дев’яностих років минулого століття, ворожі програми заполонили наш телеекран, витіснивши українські передачі, українці просиджували вечори за переглядом ворожих серіалів, а у відеосалонах ворожі фільми «зрозумілою мовою» упевнено витіснили продукцію Голлівуду. Радіоефір був цілодобово забитий піснями з-за східного кордону, а книжкові ринки та магазини — романами ворожих авторів та авторинь.
Увімкнувши телевізор чи радіо, підійшовши до газетно-журнального кіоску, можна було одразу і не зрозуміти, де знаходишся — настільки все було переповнено ворожою продукцією, яку радісно споживали мільйони наших співгромадян. Але було одне місце, де к»ц»пам було зась! Цим місцем стали полиці алкогольних відділів продовольчих крамниць і горілчано-винних магазинів. Якось непомітно, але швидко та повсюдно, пляшки «московской» та «столичной» поступилися місцем горілкам вітчизняного виробника, чиї назви не нагадуватиму — всі їх і без мене чудово знають. Що цікаво, ворожа горілка не зникла з продажу — вона лише перемістилася туди, де стояли напої, які ніхто чи майже ніхто не купує. Що ж стало причиною такого горілчаного патріотизму українців, який був одностайний усюди — від Ужгорода до Харкова, від Луцька до Донецька, від Києва до Одеси?
Причина була проста і зрозуміла — ціна! Наша горілка, яка, якщо серйозно, була такою самою, як і у ворогів, сумішшю води та спирту, коштувала дешевше за ворожу! Перед цим аргументом не зміг встояти жоден прихильник «р»сскава міра», який дивився ворожі фільми, читав ворожі книжки, слухав ворожу музику і навіть говорив ворожою мовою. Але горілку купував українську — нижча ціна легко долала усю московську пропаганду! Не знаю, чому так сталося. Чому ворожі агенти не звернули уваги на те, що ніби зовсім зросійщене населення України вперто продовжує пити українську горілку? Настільки вперто, що оту «московскую» вже до нас і не привозили! Маю з цього приводу здогадку — ворожі агенти самі пили нашу горілку, економлячи отримані за свою агентурну роботу гроші! І дуже добре, що антиалкогольна пропаганда у нас якось зовсім заглохла. Якби наш народ кинув пити українську горілку, не було би причини чинити опір агресору, який думав, що його тут зустрічатимуть з квітами! Саме українська горілка стала насправді тим фундаментом, на якому відроджується і врешті відродиться українська мова. А за нею українські література, музика, кіно і все інше. І саме українську горілку наші люди питимуть за нашу перемогу. Рано чи пізно!
