Востаннє у цьому місці я переходив центральну вулицю Рівного рівно півстоліття тому у 1976 році. Потім мене забрали у військо, а повернувшись, я застав на місці того переходу паркан, а поруч — новий підземний перехід, який мав свідчити про невпинний поступ міста у «соціалістичному будівництві» і додати зручності пішоходам та водіям транспорту, які тепер не заважали одне одному.
Тепер той перехід відновили під приводом «безбар’єрності». Насправді ж треба було просто «освоїти» бюджетні кошти, щедро виділені центральною владою під час війни на цю справу. Бо ж теперішня влада заради згаданого «освоєння» готова, не задумуючись, збудувати що завгодно чи зруйнувати що завгодно. Бо ті, хто задумується не над «освоєнням» народних мільйонів, а над чимось іншим, до влади нині не потрапляють. Хіба що успішно приховують від усіх свою здатність думати. Але я не про цей перехід хотів нагадати, а про інший. Той, що колись був на сто метрів вище по Соборній, яка тоді називалася «Ленінською». Цей перехід був поруч із тодішнім кафе «Супутник» що біля входу до міського парку та концертного залу будинку культури. Багато років поспіль люди йшли парною стороною вулиці до цього переходу аби потім рушити або до парку на танці чи атракціони, або до концертного залу на концерт чи виставу, або до згаданого кафе аби випити кави, яка насправді була там не дуже смачна. У першій половині сімдесятих перед тим переходом збудували широкий бульвар із квітами уздовж якого розташовувались переговорний телефонний пункт, перукарня, кондитерська «Все до чаю», хлібний магазин та кафе-кулінарія під назвою «Олеся». Виходив чудовий променад — йдучи до парку чи назад можна було завітати до одного із згаданих закладів аби подзвонити в інше місто, зробити зачіску, купити печива чи цукерок, випити кави (смачної), щось перекусити… Усьому цьому настав кінець, коли той перехід перекрили парканом. Новий бульвар, який вів до центрального парку став «дорогою в нікуди». Як наслідок занепали і досі занепадають усі заклади, що відкриваються на місці колишніх перукарні, кулінарії та кондитерської, та і до парку людей нині ходить у десятки разів менше, аніж колись. Тепер туди заїжджають на великих авто через двори з іншого боку, руйнуючи асфальт і лякаючи місцевих, що виходять прогулятися з дітьми та собаками. Якби у нинішньої влади було бажання не лише «освоїти» дурні бюджетні гроші, то варто було поновити саме той перехід, що до парку, аби спробувати оживити колись багатолюдний бульвар і зробити дорогу до парку більш зручною та приємною. Але нинішній владі думати нема коли — треба кошти «освоювати»!
